На ці запитання відповідає головний судовий експерт КНДІСЕ, військовий психолог, кандидат психологічних наук, полковник запасу Едуард Литвиненко. — Серед полонених вже неодноразово виявлялись…
Лісовою дорогою неквапливо рухався позашляховик. Сяяло сонце. Ліс, який щойно прокинувся від зимової сплячки, був наповнений пташиним щебетанням, і все дихало тишею і покоєм.
Але для людей у камуфляжі, що також неквапливо йшли поруч із позашляховиком, цей весняний ліс був лише черговим об’єктом спостереження, а весняне листя — перешкодою для огляду місцевості.
І недарма.
Усе змінилося в лічені секунди — пролунало гучне «Вогонь!» і не менш гучні «пам-пам-пам!».
Один із тих, хто йшов біля машини, кинувся в ліс, інші, розуміючи, що «вбиті», лягли поруч із машиною.
На дорогу вискочили декілька бійців, хтось пішов, мабуть, кудись не туди, тому що пролунав голос командира: «Куди?! Лінію тримай!!!».
-
- Фото: Олександр Шульман / Арміяinform
-
- Фото: Олександр Шульман / Арміяinform
-
- Фото: Олександр Шульман / Арміяinform
-
- Фото: Олександр Шульман / Арміяinform
-
- Фото: Олександр Шульман / Арміяinform
Далі почалось те, заради чого відбувалось тренування — «контрольні постріли», огляд «вбитих», збір документів, карт, телефонів і відхід.
Той, що встиг сховатися, посміхався — «я живий, а всі вони — ні, я ж їх бачив як на долоні!».
За декілька хвилин усі учасники «бойового зіткнення» зібрались на розбір епізоду.
Проводив його літній, але міцний чоловік у сірому вбранні. На футболці я побачив вершника, та й обличчя чоловіка здавалося знайомим.
Знайомимось — це підполковник у відставці Спеціальних сил США Перрі Блекберн.
За його плечима — 35 років служби, десятки місій у різних куточках земної кулі, зокрема в Афганістані. Саме він був командиром першого загону американців, що почав діяти на території Афганістану… верхи.
Після завершення місії режисер Микола Фульсі зняв фільм «12 мужніх: Розсекречена справжня історія кавалеристів», де розповів цю історію.
У 2022 році Перрі Блекберн прибув до України у складі своєї некомерційної організації AFGfree, щоб допомогти з доставкою необхідної допомоги до тимчасово окупованих регіонів.
Згодом він почав аналізувати те, як українська тероборона набирає, навчає, організовує та оснащує особовий склад. Допоміг створити єдиний підхід для територіальної оборони України, навчати основам бою, як ефективно «стріляти, рухатися та забезпечувати зв’язок».
-
- Фото: Олександр Шульман / Арміяinform
-
- Фото: Олександр Шульман / Арміяinform
-
- Фото: Олександр Шульман / Арміяinform
-
- Фото: Олександр Шульман / Арміяinform
Зараз він та його побратими — ветерани-спецпризначенці США, ті самі «Зелені берети», навчають українських бійців однієї з бригад тероборони тому, що необхідно на війні.
Тероборонці, які виведені на відновлення після боїв на сході України, навчаються, відпрацьовують бойові навички, удосконалюють знання з тактичної медицини, займаються інженерною підготовкою.
Ветерани «Зелених беретів» задоволені результатами навчань.
Як мені сказав Перрі Блекберн, у них, в армії США, основну роботу з особовим складом виконують сержанти. Їхні солдати працюють двійками, у нас — поодинці. Тому ми тепер приділяємо увагу формуванню лідерських якостей, здатності випрацювати рішення і вмінню його виконати.
Як розповів пресофіцер бригади Дмитро, «сьогодні ми відпрацьовували дії в засідці. Наші бійці під керуванням американських інструкторів вчились, як правильно організовувати засідку, зупиняти машину, знешкоджувати особовий склад противника. Програма насичена, дещо ми навіть викинули з неї — тому що американці переконались, що наші бійці на підставі свого бойового досвіду володіють деякими навичками на відмінно. Попри те, що вже минає третій рік війни, хлопці втомлені, але всі добровольці, всі мають енергію і готуються до майбутніх боїв».
