Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
Заступник командира окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького Дмитро «Рубін» Паліса — один із наймолодших заступників командирів бригад у Збройних Силах України.
До цього він був комбатом у 71-й окремій єгерській бригаді Десантно-штурмових військ.
В інтерв’ю Армія TV він розповів про службу у бригаді, особливості сучасної війни, застосування дронів та мотивацію військових.
«Брат мене правильно налаштував…»
Армії і війни в житті родини Паліс дійсно багато. Це такий собі клан воїнів. Батько — військовий. Старший брат — командир легендарної 93-ї бригади «Холодний Яр».
Братом Дмитро дуже пишається. І навіть каже: якби не брат, не обрав би військову кар’єру. А без його порад навряд би навіть закінчив виш.
— Гордий за брата, брат гордий за мене. Він цілеспрямований, талановитий. Розумна людина, яка рухається в правильному напрямку і за ним йдуть люди. У нас завжди з ним були теплі стосунки — коли я звертаюся до брата, я ніколи не почую відповідь, «почекай», «нема часу» або ще щось. Він у мені відкрив певні спроможності і загалом знайшов правильні слова, правильно мене налаштував, — розповідає Дмитро Паліса.
Нещодавно він був одним з наймолодших комбатів в армії. Тепер теж наймолодший, але вже — заступник комбрига. Та ще й однієї з найсильніших бригад — окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
«Рубін» каже, що знав, для чого йде до цієї бригади. Знав про відповідальність. Адже заступник комбрига — це людина, яку можна спитати за все. Такий собі жонглер, що має підкидати і ловити десятки м’ячів.
— Посада заступника командира бригади завжди була такою специфічною та особливою, бо ти відповідаєш за бойову підготовку. Ухвалюєш важливі рішення щодо планування, в організації бою і проведенні бойових дій. Ти відповідаєш за злагодженість. Надаєш практичну допомогу командирам нижчого рівня ланки, командирам батальйонів і рот. Підкориговуєш, налагоджуєш взаємодію. Тобто, реально роботи дуже багато і вона, що мені дуже подобається, завжди різна, — ділиться молодий офіцер.
«Це ще не війна майбутнього, але вона до цього наближається…»
Йому взагалі подобається темп. Вважає, що саме він і є визначальною рисою цієї війни. Переконаний, що швидкість мислення, адаптації та ухвалення рішень вирішує все.
— У нас війна дуже швидкоплинна. Комбінована. Ти працюєш артилерією і ти працюєш FPV-дронами. Згадайте, як було пів року тому або навіть рік тому… Ми ще про таку кількість FPV-дронів не чули. Як воно все починалося і до чого воно дійшло. Це ще не війна майбутнього, але вона до цього наближається. Триває переламний період. Більш якісний і більш ефективний рівень застосування зброї, передових технологій, штучного інтелекту, — запевняє «Рубін».
Роботизовані системи, що евакуюють поранених і доставляють БК. Це вже не науково-фантастична книжка, не вигаданий фільм чи серіал, а сьогоднішні реалії. Тому, каже Паліса, там, де технології дозволяють використовувати замість людей роботів — їх треба використовувати масово. Дрон — це дрон. Навіть якщо він пошкоджений уламками, його можна швидше відновити. Натомість зберегти людей. Адже люди — це основа, на якій все тримається. Вага підготовленого профі лише постійно зростає.
— Для того, щоб навчити нормального піхотинця, вже не кажучи про пілота FPV-дронів або про пілотів різних комплексів і систем, ми втрачаємо дуже багато часу. А час, на жаль, у нинішній війні дуже велика розкіш. Підготувати піхотинця якісно — це мінімум місяць, а то й два. Це якщо за браком часу, і ти його будеш кожен день і ніч готувати. А щоб вивчити нормального пілота, який буде ефективно використовувати ці наявні сили та засоби, які ми маємо, у нас іде на це 4–5 місяців, — рахує Паліса.
«Один з основних аспектів — аналіз своїх дій та аналіз дій противника…»
Дмитро знов і знов повторює, що зараз переламний період — між традиційною війною та війною майбутнього. Виграє той, хто швидко зеволюціонує та триматиме руку на пульсі трендів цієї війни. А ще — завжди аналізує.
— Тут залежить від самої особистості людини. Один з основних таких аспектів — це аналіз проведених своїх дій та противника. Бо якщо ми не будемо аналізувати, якщо ми не будемо просто встигати за цим, що в нас зараз твориться по всіх фронтах… Зараз немає часу для того, щоб довго ухвалювати рішення. Чим швидше ти проаналізував, чим швидше ухвалив рішення, тим ти більше знищив противника. Кожен командир розуміє, що якщо він буде стояти на місці і не буде розвиватися, прийдуть люди, які його замінять, — впевнений Дмитро.
Передбачати дії ворога, працювати над своїми помилками — головна вимога сучасної війни. І навчатися, постійно навчатися.
— Тут вже залежить від самого таланту командира — щоб він не лінувався, а правильно побудував оборону. Якщо воно все правильно комбіновано, побудовано, якщо особовий склад навчений, то противника шансів на успіх практично немає. Я люблю і поважаю людей, які займаються саморозвитком. Наше з вами завдання — навчатися. Будь-якими способами навчатися, — ділиться думками «Рубін».
«Ворог постійно змінюється. І його точно не треба недооцінювати»
Навчатися, аби бути на крок попереду противника. Адже ворог постійно змінюється. І його точно не треба недооцінювати. Він так само вчиться і пристосовується. Вигадує нове.
Дмитро переконує — противника треба завжди тримати в тонусі. Не давати відчути, що його задумок бояться. Завжди мати відповідь на будь-яку ворожу дію.
— На Куп’янському напрямку він застосував артилерію класично. Він спробував так поштурмувати, йому не вдалося забрати жодної в нас позиції. Наступного дня він перегрупувався, відмовився від техніки, спробував зробити технікою в хибному напрямку наступальні дії. Але в них нічого не вийшло. Чому? Ми на дальніх підступах виявляємо противника. Працює як аеророзвідка, так і військова розвідка, працюють наші спостережні пункти. Чітко, якісно завдаємо вогневого ураження противнику, на дальніх підступах його розбиваємо, — згадує Дмитро.
«Має бути розуміння: що він тут робить, яку він державу захищає, для чого і від кого…»
Мотивація. Ще одне слово, про яке зараз треба постійно думати. Люди на війні повинні знати, що і навіщо вони роблять. Принаймні Дмитро Паліса визначає це так — без мотивації не буде нічого. Якщо людина не розуміє, навіщо вона на війні, вона не буде ані навчатися, ані битися.
— Що він тут робить, кого захищає, для чого і від кого? Сюди мають приходити вмотивовані люди, які розуміють, що вони прийшли не комусь дачу охороняти. Він приходить захищати свою державу, він приходить захищати свою сім’ю. Хоче, щоб його сім’я жила без повітряних тривог і щоб діти могли йти в нормальну школу і не боятися, — формулює своє бачення Дмитро «Рубін» Паліса.
Мотивація особового складу, переконаний «Рубін», це не лише пафосні слова. Мотивація — це і забезпечення людей, і навченість солдат, і компетентність командирів. Мотивація — це коли бережуть людей. Коли розуміють, що ті, хто навколо, — це зараз не просто колектив, а сім’я. І цю сім’ю, вважає «Рубін», треба берегти…
