Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
У останні дні лютого невизнана придністровська молдавська республіка (пмр) знову перебувала в центрі уваги. росія погрожувала анексувати Придністровський регіон Республіки Молдова, якщо тамтешні депутати про це попросять. Але не попросили.
АрміяInform розібралася в причинах Придністровського конфлікту та показала, як рф упродовж багатьох років використовує гібридні інструменти для дестабілізації регіону.
Князівство Молдова та його історичні межі
Край Молдова в часи Данила Галицького входив до складу Королівства Русі. Його перша столиця — Молдовський Торг була розташована на річці Молдова, що бере початок у Східних Карпатах, правій притоці Сірету. Саме від річки отримала свою назву держава, яка стала окремим князівством у середині 1340-х років. Її територію зі сходу відділяла від Поділля річка Дністер — головна торгова артерія давньоукраїнської держави зі столицею в Галичі.
Князівство Молдова спершу васально залежало від Угорщини, адже саме угорці вигнали з молдавських земель ординців. Проте незабаром, у 1359 році, відбулося повстання проти угорського панування і Молдова стала незалежною.
У 1400 році, коли до складу Молдови була включена фортеця Білгород (сучасний Білгород-Дністровський), її південні володіння доходили до Чорного моря, а також обмежувалися річками Дунай, Сірет і Мілків. Західний кордон проходив по вершинах Карпатських гір. На півночі природного кордону не було. Наприклад, Покуття довгий час було спірною територією, через яку Князівство Молдова воювало з Польщею.
Більша частина історичної Молдови, включно зі столицею — містом Ясси, знаходиться в складі Румунії. Ця держава з’явилася в ХІХ столітті в результаті об’єднання «дунайських князівств» Молдови та Волощини. При цьому назва «румуни» буквально означає «громадяни Риму», нащадки римлян. Відтоді мова, якою розмовляли в Князівстві Молдова, стала називатися румунською.
Східним кордоном князівства, як згадано вище, була річка Дністер. Тому лівобережжя Дністра, на якому нині переважно знаходиться невизнана пмр — це історично українські землі — частина Поділля на півночі та провінції Єдисан або Ханської України на півдні.
«Лівобережна» Молдова
Поява Молдови на лівому березі Дністра сталася завдяки більшовикам. Її «проштовхнули» у першій половині 1920-х «напівмолдавани» фрунзе і котовський, попри спротив української компартії. Їхньою метою було створення плацдарму для майбутнього нападу на Румунію.
У пояснювальній записці, спрямованій до цк ркп(б) стверджувалося, що «Молдавська Республіка може зіграти щодо Бессарабії (межиріччя Прута і Дністра — авт.) ту ж роль політико-пропагандистського фактору, що й Білоруська Республіка стосовно Польщі, і Карельська — стосовно Фінляндії, — вона б слугувала б об’єктом привернення уваги і симпатій бесарабського населення та дала ще більший привід претендувати на возз’єднання з нею Задністров’я».
Автономну Молдавську срр було утворено в складі Української срр 12 жовтня 1924 року. Її адміністративним центром до 1929 року було українське місто Балта, а потім — Тирасполь. Для неї спеціально вигадали й молдавську мову, в якій використовувався кириличний алфавіт, заснований на реформованій російській кирилиці, а не на традиційній молдово-волоській кирилічній писемності.
Після підписання пакту молотова-Ріббентропа з гітлерівською Німеччиною, срср у 1940 році анексував Бессарабію і потреба в існуванні молдавської автономії в складі України зникла. Тож радянське керівництво західну (придністровську) частину автономії разом з більшою частиною Бессарабії об’єднало в новостворену Молдавську рср, а північно-східні райони колишньої автономії повернуло до складу Одеської області.
Мовне питання, що стало наріжним каменем
Коли 27 серпня 1991 року Молдова проголошувала незалежність, Верховна Рада Молдавської рср оголосила недійсними рішення Кючук-Кайнарджійського (1774) та Бухарестського мирних договорів (1812) між російською та Османською імперіями, звинувативши підписантів у «розчленуванні національної території».
Недійсними (нікчемними) молдавським парламентом тоді також було оголошено: Закон срср від 2 серпня 1940 року «Про утворення Молдавської рср» та Договір про ненапад між Німеччиною та радянським союзом та секретний протокол до нього від 23 серпня 1939 року, оскільки вони «були прийняті без врахування думки населення Бессарабії, Буковини та області Герца».
Проголошенню незалежності передувало зближення радянської Молдавії з Румунією, що відбувалося синхронно з антикомуністичними процесами по обидва боки кордону.
У вересні 1988 року було опубліковано «Лист 66», у якому 66 відомих молдавських літераторів вимагали визнання державною мовою лише молдавської мови на основі латинської графіки та визнати її ідентичною румунській мові. Восени того року пройшла низка демонстрацій, на яких звучали гасла: «Молдавія — для молдаван», «Чемодан — вокзал — росія», «росіян — за Дністер» тощо. Тоді виник і рух «уніоністів», які під гаслом «Одна мова — один народ!» закликали приєднатися до Румунії.
1 вересня 1989 року було ухвалено закон «Про функціонування мов на території Молдавської рср», згідно з яким єдиною державною проголошувалася молдовська мова на основі латиниці, що не відрізняло її від румунської. Саме мовне питання стало наріжним каменем, який спровокував сепаратизм.
Аж 2 березня 2023 року парламент Молдови нарешті поставив остаточну крапку в мовному питанні. Він проголосував за заміну в законодавстві Молдови словосполучень «молдовська мова», «державна мова» та «офіційна мова» на словосполучення «румунська мова». Врешті-решт, 22 березня 2023 року в Молдові вступив у силу закон щодо визнання румунської мови державною замість терміну «молдовська мова».
Про так звану незалежність Придністровського регіону Республіки Молдова
У Тирасполі, де компактно проживали росіяни, в серпні 1989 року було створено так звану «об’єднану раду трудових колективів», яка провела в червні та вересні 1990 року два «з’їзди народних депутатів усіх рівнів». На другому було проголошено створення в складі срср Придністровської молдавської рср, яка офіційно підтримала гкчп і 25 серпня 1991 року проголосила «незалежність», що зберігала на території Придністров’я дію конституції срср, законодавства срср та символіку радянської Молдавії.
Ця «незалежність» була абсолютно іншою, ніж у Молдові, чи Україні. Насправді вона була спробою «законсервувати» радянський союз.
Попри задекларовані в пмр три «державні» мови — російську, молдовську на основі російської кирилиці та українську, діловодство там у 99% випадків ведеться саме російською. Але іноді закони та постанови все-таки перекладаються іншими «державними» мовами.
Сепаратистська форма правління невизнаної республіки — це диктатура, яку звинувачують у порушеннях прав людини, викраденні людей і тортурах. Водночас там процвітає корупція та тіньова економіка. Приміром, другого «президента» невизнаної республіки, громадянина рф Євгенія Шевчука звинувачують, серед іншого, в контрабанді та незаконному привласненні 30% пенсій та зарплат.
Як росіяни дестабілізують регіон
Молдова намагалася повернути контроль над Придністров’ям. Але о четвертій ранку 2 березня 1992 року регулярні підрозділи 14-ї армії збройних сил рф розпочали масований артилерійський обстріл придністровської території, а вранці рф заявила, що Молдова напала на пмр і розпочалась коротка, але досить кривава війна. Цей сценарій рф використовувала, як всі знають, багато разів і кожен раз їм це сходило з рук.
російська влада, яка військово та політично сприяла створенню сепаратистського режиму в Придністров’ї, змусила керівництво Молдови 21 липня 1992 року підписати в москві угоду «про принципи врегулювання збройного конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова». Відтоді росія вже понад 30 років використовує пмр як маріонетку в своїй геополітичній грі, надаючи йому військову, економічну, політичну і дипломатичну підтримку.
Ось 12 найбільших провокацій рф, пов’язаних з Придністровським регіоном Республіки Молдова:
- 28 серпня 1991 року — візит до Києва голови верховної ради невизнаної Придністровської рср Ігоря Смірнова. Мета — домогтися приєднання Придністров’я до України. Переговори не відбулися, оскільки 29 серпня Смірнова заарештували, після чого його було доставлено у кишинівську тюрму. Леонід Кравчук тоді заявив про принцип непорушності державних кордонів.
- 1995 — російські війська, що залишилися в нібито миротворчій місії були реорганізовані в оперативну групу російських сил (огрс), частина якої зараз охороняє склад боєприпасів у с. Кобасна.
- 1999 — росія вперше взяла на себе зобов’язання про виведення своїх військ з Придністров’я. У серпні 2019 року міністр оборони рф сергій шойгу та президент пмр Вадим Красносельський заявили про відмову від виведення російських військ з території невизнаної республіки.
- 2000 — в Тирасполі досягнута угода про створення проросійської організації «співдружність невизнаних держав» («снд-2»), до якої також входять абхазія та південна осетія.
- 1 квітня 2006 — черговий «з’їзд депутатів усіх рівнів», що відбувся в Тирасполі, ухвалив звернення до держдуми рф з вимогою ініціювати процедуру визнання незалежності самопроголошеної пмр.
- 2010 — з’явилася інформація щодо можливих таємних домовленостей щодо приєднання Придністров’я до України поміж президентами України та рф. Януковичу намагалися «впарити» частину Молдови, щоб виправдати майбутню анексію українських територій.
- Грудень 2013 — верховна рада пмр прийняла законопроєкт про застосування на території невизнаної республіки російського законодавства.
- Березень 2014 — верховна рада Придністров’я попросила держдуму росії розробити закон, який дозволив би прийняти невизнану республіку до складу рф.
- 27 червня 2016 — в Придністров’ї набув чинності закон, який передбачає кримінальну відповідальність від 3 до 7 років за критику дій російської армії.
- 4 березня 2022 — сепаратистська адміністрація в Тирасполі знову зажадала незалежності пмр від Республіки Молдова. Того ж дня українська армія підірвала міст, що з’єднує Придністров’я з Одеською областю. А 15 березня ПАРЄ визнала Придністровський регіон окупованим росією внаслідок акту військової агресії проти Молдови.
- 22 квітня 2022 — замкомандувач військ цво рф генерал-майор рустам міннекаєв заявив, що одним із завдань вторгнення росії в Україну є встановлення повного контролю над півднем України з метою вийти до Придністров’я.
- 28 лютого 2024 — в Тирасполі відбувся «з’їзд депутатів усіх рівнів», що звинуватив Молдову в економічній блокаді та геноциді населення. А також звернувся до росії «за допомогою».
Проте на цьому заході так і не голосували про приєднання пмр до рф, на що дуже очікували в кремлі, щоби втягнути Молдову в війну. Натомість попросили про допомогу також міжнародні організації.
Можливо, на це вплинуло те, що посол Міністерства закордонних справ України з особливих доручень Паун Роговей 19 лютого зустрівся з віцепрем’єр-міністром Молдови з питань реінтеграції Олегом Серебряном та лідером сепаратистського регіону Придністров’я Вадимом Красносельським.
28 лютого ситуацію в Придністров’ї обговорили Президенти України та Молдови. А наступного дня, поки росіяни вирішували, що робити з «проханням про допомогу», до Тирасполя на перемовини прибула посол Великобританії в Республіці Молдова Ферн Хорін. Вочевидь, європейці хочуть перехопити ініціативу у вирішенні Придністровського питання.
Але наразі зрозуміло, що тільки Перемога України у війні з росією зможе поставити остаточну крапку в цьому гібридному конфлікті.
