У 2002-му — в Берліні. У 2003-му — в Барселоні. У 2004-му — в Афінах. У 2008-му — в Пекіні. У 2012-му — в Лондоні. Його суперники — найсильніші плавці планети. Його арена — олімпійські басейни й відкриті…
Сьогодні, 16 лютого, стартує впливова Мюнхенська конференція з безпеки. У цьогорічному звіті, який традиційно готують організатори події, — окремий розділ про війну росії проти України.
Його автори акцентують, що війна зруйнувала залишки європейської архітектури безпеки і «змусила країни Східної Європи обирати сторону».
Ба більше — аналітики у своєму звіті наголошують, що члени ЄС і НАТО повинні допомогти нашій країні перемогти у війні проти рф. Для цього треба надати Україні «суттєву і постійну» політичну, фінансову та військову допомогу.
А те, як закінчиться ця війна, матиме вплив не лише на європейську безпеку — це визначить глобальну позицію Європи, Заходу та країн світу, які обирають свободу та демократію.
АрміяInform зібрала ключові, на нашу думку, тези з традиційного щорічного звіту Мюнхенської безпекової конференції, які стосуються війни рф проти України, впливу бойових дій на території нашої держави на архітектуру безпеки всього континенту.
1. Війна росії проти України зруйнувала залишки європейського безпекового порядку, заснованого на співробітництві. Країни, що знаходяться між ЄС і НАТО з одного боку, і росією — з іншого, були змушені усвідомити, що вони повинні обрати сторону. А Україна є головною жертвою імперських амбіцій росії, спрямованих на підкорення країн у «сірій зоні».
2. Жорсткіші бюджети (західних країн — АІ.) в поєднанні з внутрішнім скептицизмом вже зараз ризикують підірвати суспільну підтримку України, чиє виживання як незалежної держави залежить від колективної допомоги світових демократій. Так само, як і глобальне сприйняття сили спільноти ліберальних демократій залежить від перемоги України над російським ревізіонізмом…
3. Жорстока війна росії проти України не залишає сумнівів в імперських планах путіна щодо Східної Європи. Кремль виклав своє бачення того, що він вважає своєю виключною сферою впливу на пострадянському просторі у двох проєктах договорів «про гарантії безпеки» в грудні 2021 року. У тому числі — з вимогою вивести війська НАТО з країн, які приєдналися до Альянсу після 1997 року…
Україна є головною мішенню для росії у її спробах повернути пострадянські країни у свою орбіту шляхом вчинення низки воєнних злочинів, і, як дехто стверджує, геноциду.
4. Заперечення путіним української державності свідчить про те, що для нього суверенна Україна не може співіснувати з росією. Незважаючи на те, що рф не змогла досягти суттєвого військового прогресу, Путін не демонструє жодних ознак щодо бажання вести переговори. Навпаки, росія витратить понад 7% свого ВВП, або 29 % усіх державних витрат у 2024 році на оборону і масово нарощує своє оборонне промислове виробництво…
5. Українці усвідомлюють, що ведуть екзистенційну боротьбу з росією — це посилилося звірствами росіян на окупованих територіях. Згідно з Мюнхенським індексом безпеки 2024 року, для переважної більшості українців лише повне виведення російських військ з усіх їхніх територій, включно з Кримом, буде прийнятною умовою припинення вогню.
Незважаючи на обмежений успіх українського контрнаступу, 80% громадян України вірять, що їхня країна переможе у війні. При цьому українці однозначно бачать своє майбутнє із Заходом. Переважна більшість хоче приєднатися як до ЄС, так і до НАТО, і очікує, що це станеться протягом п’яти років.
6. Європейські країни робили неодноразові спроби налагодити партнерські відносини з росією і бачили Україну як «міст» між Сходом і Заходом. Таке бачення супроводжувалося стриманістю розширення ЄС і НАТО на схід. Але повномасштабне вторгнення росії в Україну зруйнувало це бачення безпеки і змусило європейців визнати важливість розширення ЄС і НАТО на схід як «геостратегічної інвестиції».
Виведення країн із «сірої зони» раптово стало пріоритетом — ЄС надав Україні та Молдові статус кандидатів і розпочав переговори про вступ у рекордно короткі терміни.
7. Незважаючи на усні зобов’язання вивести Східну Європу з «сірої зони», незрозуміло, як швидко це станеться і чи готові трансатлантичні партнери заплатити за це відповідну ціну. Нездатність законодавців США та членів ЄС домовитися про довгострокові пакети фінансової та військової допомоги для України наприкінці 2023 року ставить під сумнів обіцянку підтримувати Україну «стільки, скільки буде потрібно».
Дійсно, Мюнхенський індекс безпеки фіксує зародження «втоми від України»: у всіх країнах G7 знижується громадська підтримка надання допомоги Україні, постачання важкого озброєння або запровадження нових санкцій проти росії. Нинішній рівень військової допомоги є недостатнім, щоб допомогти Україні перемогти у війні.
8. Країни-члени ЄС різняться в поглядах на необхідність реформування ЄС напередодні розширення. Обіцянка НАТО щодо членства для України і Грузії залишається розмитою, а члени Альянсу розходяться в думках щодо конкретних кроків і тимчасових гарантій безпеки для України, поки вона перебуває в гарячій фазі війни.
Таким чином, сіра зона Східної Європи набуває різних відтінків, але обіцянка скоротити її має бути підкріплена політично, фінансово і військово.
9. Єдиним союзником росії у Східній Європі залишається Білорусь. Ця країна відіграла центральну роль у російському нападі на Україну. Лукашенко дозволив військам рф використовувати Білорусь як стартовий майданчик для невдалого нападу на Київ. Мінськ також надає зброю, полігони і бере участь у систематичному викраденні українських дітей.
росія також нібито розмістила в Білорусі тактичну ядерну зброю і балістичні ракети. Таким чином, режим Лукашенка є «спільним агресором» росії, навіть якщо він не залучив білоруські війська до війни.
10. Члени ЄС і НАТО повинні подвоїти свою фінансову і військову підтримку України, оскільки перемога росії буде катастрофічною не лише для України.
Так, загартована в боях росія з економікою, побудованою на воєнних засадах, швидко переозброїться і шукатиме наступну жертву. Ніхто в Європі не буде в безпеці від російської агресії та гібридної війни в часи зростаючих сумнівів щодо майбутньої безпекової парасольки США.
Перемога росії також створила б небезпечний прецедент для конфліктів за межами Європи, показуючи, що «святості кордонів» більше не існує, і що агресія та воєнні злочини мають свою ціну. Тому особи, які ухвалюють рішення в Європі та США, повинні боротися з «втомою від України», допомогти Києву перемогти і зменшити «сіру зону».
Як писала АрміяInform, Мюнхенська безпекова конференція представила свою щорічну доповідь про ситуацію у світі, де окремий розділ присвячений Україні та наслідкам російського вторгнення.
У звіті наголошується, що члени Європейського Союзу та НАТО насамперед повинні подвоїти свою фінансову і військову підтримку України, «тому що перемога росії була б катастрофічною не лише для України».
