Яка сьогодні ситуація із забезпеченням харчування у військових частинах? З якими виробниками готовий співпрацювати ДОТ? Та чому ми вчимося в західних партнерів у напрямі закупівель для війська?…
Великі об’єкти нафтової промисловості в рф зазнають атак безпілотниками, завдаючи агресору суттєвих матеріальних втрат і знижуючи його далекостроковий потенціал до фінансування загарбницької війни в Україні. БПЛА все частіше б’ють по критичних для кремлівської економіки підприємствах, спричиняючи збитки на мільйони доларів.
Кореспондент АрміяInform дізнавався, наскільки критичними є такі удари, чи змінять вони перебіг війни, а також чи є у ворога шанси створити надійний захист своїх сировинних центрів.
Нафта і газ — запорука російської сили?
На початку січня начальник ГУР МОУ генерал-лейтенант Кирило Буданов в інтерв’ю для видання Le Monde сказав, що раніше всі вважали, що в москви сильна армія, але слабка економіка, але виявилось, що навпаки — армія слабка (а економіка сильніша, ніж вважали).
Сьогодні чималий відсоток грошей у бюджет росія отримує за рахунок продажу нафти і нафтопродуктів — за різними оцінками, ця цифра коливається в межах 25-35% відсотків.
Так, вже під час широкомасштабного вторгнення, у 2022 році експорт російської нафти, нафтопродуктів і газу досяг $383,7 млрд, що на 43% більше, ніж у 2021 році, пишуть російські аналітики на основі даних Федеральної митної служби росії. Свіжіших офіційних даних поки немає.
Це абсолютний рекорд за 27 років — з 1995 року. Загалом, за оцінками Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), з початку війни Росія отримала 590 млрд євро доходів від експорту викопного палива. Країни ЄС закупили його більш ніж на 185 млрд євро.
Є логічним, що саме удари по підприємствах нафтової галузі можуть суттєво зашкодити отриманню грошей на війну. Слід нагадати, що саме удар по цінах на нафтопродукти, який ініціювали США, свого часу став однією з вагомих причин розпаду СРСР.
Сьогодні в росії налічується близько 30 великих нафтопереробних заводів та ще 80 міні-НПЗ. Найбільші НПЗ у росії розташовані в містах: Омськ, Кіріші (Санкт-Петербург), Рязань, Кстово (Нижній Новгород), Волгоград, Ярославль, Перм, москва, Туапсе.
Як показують новини останніх тижнів, неочікувано для путінського режиму (і російської ППО) багато із цих заводів опинилися в зоні ураження БПЛА.
«Загадкові» удари вглиб російської території
Січень перетворився для нафтової промисловості рф на справжній жах. Удари невідомих БПЛА по об’єктах інфраструктури, заводах ОПК, по нафтопереробних заводах відбуваються дедалі частіше.
Слід підкреслити, що офіційно жодна з українських силових структур не бере на себе відповідальності за ці інциденти. Підтвердження українських ударів углиб ворожого тилу, які публікують українські ЗМІ з посиланнями на власні неназвані джерела, теж не коментується ані очільниками, ані спікерами Сил оборони.
До речі, коли на території Сирії час від часу невідомі літаки розносять на друзки цілі, які мають стосунок до Ірану, офіційні особи Ізраїлю зазвичай теж нічого не коментують з цього приводу.
Якщо узагальнити нальоти на російські нафтові активи, то вимальовується наступна картина. 18 січня 2024 БПЛА атакували Петербурзький нафтовий термінал, а 21 січня технологічні потужності компанії «Новатек» у порту Усть-Луга, де виробляли в рік мільйони тонн «крові війни» — дизпалива та авіагасу.
19 січня були вражені резервуари нафтобази в Клинцях у Брянській області. А 25 січня був вдало атакований нафтопереробний завод під Туапсе, де БПЛА поцілив у важливе обладнання.
29 січня безпілотник атакував нафтопереробний завод у російському місті Ярославль. За словами росіян, вони змогли перехопити БПЛА, тож жодних пошкоджень він начебто не завдав. Це перша атака «невідомих дронів» у Ярославській області на відстані близько тисячі кілометрів від наших кордонів.
Уже 9 лютого безпілотні літальні апарати завдали ударів по Ільському та Афіпському нафтопереробних заводах у Краснодарському краї.
Як реагує росія?
Для захисту своїх НПЗ і нафтобаз росіяни поспіхом розгортають навколо них системи ППО та ПРО. Як розповів військовий аналітик Сергій Березуцький, за інформацією російських ЗМІ, росіяни перекидають зенітно-ракетні системи С-300, які були розгорнуті на островах Ітуруп та Кунашир на далекому сході, на позиційні райони довкола Санкт-Петербурга.
Але С-300 належить до засобів ПРО, його призначення — захист тилу від масованих ударів балістичних, аеробалістичних та крилатих ракет, літаків стратегічної та тактичної авіації, а також бойових гелікоптерів.
Малорозмірний, відносно літаків та ракет, БПЛА має малу ЕПР (ефективність поверхні розсіювання), а його низька швидкість часто не дозволяє потужним РЛС типів 76Н6 або 36Д6 здійснювати виявлення та надійне захоплення цілі. Враховуючи, що новітні БПЛА долають зони ППО на малих та надмалих висотах, — розгортання дивізіонів С-300 стає малодоцільним.
Також навколо москви розгорнуті дивізіони зенітних ракетно-артилерійських комплексів (ЗРАК) «Панцир». При цьому частину «Панцирів» росіяни видерли на дахи висотних будинків у самій москві, що свідчить про неможливість надійно перекрити небо навіть на підступах до столиці.
«Панцир» досить добре пристосований для боротьби з малорозмірними цілями, до яких належать і БПЛА. Але насправді «Панцир» може себе непогано проявити й у складі об’єктової ППО, коли БПЛА виходить практично на нього.
Утім, його функціонал різко падає в разі необхідності перехоплення цілі на відстані понад один кілометр від його позиції. До того ж, як свідчить досвід війни, «Панцирів» досить впевнено вражають наші БПЛА.
Асиметрична відповідь
Слід врахувати, що росія має велику площу, наситити яку достатньою кількістю засобів ППО або мобільних вогневих груп — нереально.
Отже, як свідчить досвід нашої війни та інших конфліктів, удари, зокрема з використанням відносно дешевих БПЛА по нафтогазових підприємствах завдають шкоду на мільйони доларів і є прикладом вдалої асиметричної відповіді росіянам.
Тому для росіян виходить на перші місця питання захисту НПЗ та інших підприємств нафтогазової галузі.
На думку директора аналітичного центру «Психея» Сергія Сапегіна, серед складових забезпечення безпеки НПЗ у росії одне з основних — кібербезпека. Саме захист інформаційних систем заводу від кібератак та внутрішніх загроз стає все більш важливим в умовах геополітичної напруги.
Відомо, що хакерські атаки на виробництво можуть завдати суттєвої шкоди за мінімальних ризиків для тих, хто атакує.
Тобто, на думку Сергія Сапегіна, потрібно визначити критерії вибору найкращого для України рішення щодо завдавання критичних пошкоджень російських НПЗ, важливість та наслідки цих пошкоджень для цих об’єктів.
«Нафтові атаки» та їх вплив на геополітику
Точкові удари по енергетичній інфраструктурі можуть завдавати набагато більше відтермінованої шкоди, ніж удари на фронті. Атаки на нафтові свердловини, нафтопереробні заводи та нафтобази виявилися дуже успішними і зробили великий внесок у загальний колапс німецької економіки наприкінці Другої світової війни.
Як вважав рейхсміністр озброєння Альберт Шпеєр, у технічному сенсі Німеччина зазнала поразки 12 травня 1944 року, коли завдяки масованим бомбардуванням союзників було знищено 90% заводів, які виробляють синтетичне пальне.
У наш час перший відомий удар по НПЗ з використанням БПЛА відбувся 14 вересня 2019 року. Це був напад безпілотників на найбільший у світі завод первинної переробки нафти в Абкайці на сході Саудівської Аравії та нафтопереробний завод на нафтовому родовищі Хурайс.
Атака викликала тимчасове падіння видобутку саудівської нафти вдвічі (з 9,8 млн барелів до 4,1 млн барелів), що відповідає 5% світового нафтовидобутку. Відповідальність за атаку взяв на себе рух «Ансар Аллах» (єменські хусити).
Атака завдала серйозної шкоди нафтовій інфраструктурі Саудівської Аравії та посилила геополітичну напруженість на Близькому Сході. Також після атаки стався різкий стрибок світових нафтових цін — підвищення ціни на нафту марки Brent стало рекордним із 1991 року.
Оцінюючи ескалацію російського наступу на Україну, економічні санкції Заходу проти кремлівської економіки є недостатньо ефективними. З іншого боку, завдання перенесення війни на територію росії та руйнування її економічного базису неодноразово озвучували українські воєначальники.
Від самого початку війни на Заході звучали заяви: треба зробити все, щоб ціна, яку платить агресор за війну з Україною, стала для нього неприйнятною. Але наразі частка Росії у світовому обсязі експорту нафти становить, за різними оцінками, близько 11%, що приносить окупаційному режиму шалені прибутки.
А втім, атаки на російські нафтопереробні вже відчув світовий ринок. Так, за даними видання Bloomberg, щотижневий обсяг переробки нафти в Росії знизився до мінімуму, досягнувши майже двомісячного антирекорду.
