Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
Чотири місяці тому російські війська розпочали масштабний наступ у районі Авдіївки з метою оточити місто. Одразу з декількох напрямків почали свої атаки великі механізовані колони. Цьому передували багатогодинні артилерійські та авіаційні нальоти. Окупанти планували перерізати фактично єдину логістичну артерію, якою забезпечуються захисники міста. Згідно з настроями московських пропагандистів, зробити вони це мали буквально в перші дні свого наступу. Але згодом «дедлайни» для оточення міста переносилися кілька разів. Нині ж окупанти перейшли до нової тактики. Про те, як росіяни стирають це місто з лиця землі, і чому для окупантів та Сил оборони воно має різне стратегічне значення, читайте в матеріалі АрміяInform.
Навіщо путіну Авдіївка?
Бажання окупувати Авдіївку — винятково політична примха путіна. Диктатору потрібна якась перемога, з якою можна йти на так звані вибори президента рф. На думку оглядача групи «Інформаційний спротив» Олександра Коваленка, місто не має якогось значного стратегічного та навіть тактичного значення. А обрали саме його через те, що російське командування побачило там для себе вікно можливостей.
— Вони вважали, що для них тут все буде легше. Тому що Авдіївка залежить, насамперед, від однієї основної логістичної артерії — траси 0542. Вони подумали, що їм легко вдасться її перерізати. До того ж для них була важлива демонстрація можливостей створення так званих котлів. Вони полюбляють цю маргінальну назву. І давно вже не створювали нічого подібного, — розповів Олександр Коваленко.
Новий «дедлайн» та зміни в тактиці
Для оточення та захоплення Авдіївки окупаційним військам ставилися часові рамки. Це було чітко видно за повідомленнями серед російських військових блогерів. Спочатку окупанти мали оточити місто до «прямої лінії путіна», яка була в грудні.
Другий термін — на Новий рік. Але після низки невдач строк змінився — до так званих виборів президента рф. Зараз же, розповідає Олександр Коваленко, у путіна з’явився інший намір. Він наприкінці лютого має робити звернення до федерального зібрання.
— Йому потрібно вийти та розповідати про якісь перемоги. Бо коли останнього разу він виступав, то розповідав, що російські війська захопили 19 будинків на півдні Авдіївки. Тобто від рівня захоплення Києва за 3 дні, вони деградували до рівня — 19 будинків на околицях маленького міста. Йому потрібно щось більш серйозне, — говорить Олександр Коваленко.
Зрозумівши, що оточити Авдіївку в строки не вийде, окупанти тепер зосередилися на проведенні міських боїв. І для цього вони максимально почали використовувати людський ресурс. Своїх людей вони не шкодують та женуть в атаку, аби путіну було чим похизуватися під час виступу.
Хто атакує Авдіївку?
Для атак по Авдіївці російські війська сконцентрували велику кількість сил та засобів. Не лише за рахунок групи військ «Південь», яка оперує в Донецькій області. Сюди перекинули підрозділи 2-ї загальновійськової армії у складі найбільш боєздатних бригад — 15-ї, 21-ї та 30-ї.
Сконцентрували там підрозділи 41-ї загальновійськової армії — 55-ту та 74-ту окремі мотострілецькі бригади. А також 239-й танковий полк 90-ї танкової дивізії. Все це з групи військ «Центр», яка оперувала на Лиманському напрямку.
— Це дуже масштабний ресурс — майже 45 тисяч особового складу, які були сконцентровані на напрямку невеличкого містечка. У порівняні з Бахмутом, зі значно меншим фронтом наступу, значно меншою площею (неповні 29 квадратних кілометрів). І окрім іншого, це ще й місто з обмеженою логістикою. Під Бахмутом тільки в пікові показники наступальних дій була така концентрація сил та засобів, — розповів Олександр Коваленко.
«Пастка-м’ясорубка» для найбільш боєздатних підрозділів
Наразі в Авдіївці відбувається процес виснаження найбільш боєздатних підрозділів російських військ. Наші війська утримують позиції доти, доки в цьому є сенс. А саме — доки ми можемо за мінімальних втрат для себе завдавати максимально великих втрат ворогу, розповідає Олександр Коваленко. Це свого роду пастка-м’ясорубка, якою свого часу був Бахмут.
— Багато є дискусій щодо Бахмута. Але в мене є запитання. Що вони зробили після того, як захопили місто? Куди вони просунулися? Нікуди! Вони не змогли втримати Кліщіївку та Андріївку. Але найголовніше — це те, що зник ПВК «вагнер». Куди поділися ці десятки тисяч найманців? Вони зараз є добривом для чорноземів біля Бахмута. Немає найбільш розпіареного військового формування окупаційних військ, — розповів Олександр Коваленко.
Така тактика дає свої результати, говорить експерт. У листопаді, грудні та січні фіксувалися рекордні цифри втрат окупаційних військ у живій силі. Зокрема, згідно зі щоденними звітами Генерального штабу ЗСУ, у листопаді російські війська втратили понад 28 тисяч військовослужбовців, у грудні — 30 тисяч, а в січні — більш ніж 26 тисяч.
Для порівняння, у липні, серпні та вересні показники втрат не доходили до 20 тисяч. Це загальні втрати на всіх напрямках, але значна частина з них саме під Авдіївкою.
Наприклад, 28 жовтня Міністр оборони України Рустем Умєров у телефонній розмові із Міністром оборони США Ллойдом Остіном говорив, що вже на той момент втрати росіян під Авдіївкою оцінювалися в 4 тисячі солдатів.
Є й інша статистика. Її веде волонтер групи Oryx Naalsio в соцмережі Х. За його підрахунками, станом на 2 лютого в боях за Авдіївку з жовтня 2023 року російські війська втратили 608 одиниць техніки. У той же час, українські втрати в 13 разів менші — 46 одиниць. Цей підрахунок ведеться лише за візуально підтвердженими втратами.
Бої за Авдіївку є частиною більш широкої наступальної операції. Як заявляв начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-лейтенант Кирило Буданов, операція розпочалася в листопаді 2023 року і триває досі.
Результати цього наступу, за словами Буданова, далекі від того, на що окупанти розраховували. Зокрема, вони хотіли якнайшвидше вийти на бар’єрний рубіж річки Чорний Жеребець у Харківській області, а також на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей.
«Як ви розумієте, навіть близько нічого такого немає. Але їхній наступ ще продовжується. Десь на початку весни він вичерпається вже повністю», — резюмував Кирило Буданов.
