Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Модулі пасивної дозаправки (PRM) аерокосмічного концерну Northrop Grumman обрані Військово-космічними силами США як краща стандартна модель для поповнення ресурсів космічних апаратів, що знаходяться на орбіті — для того, щоб значно продовжувати життєві цикли супутників.
Як йдеться в інформації порталу New Atlas, оскільки запуск та експлуатація багатьох супутників коштує дуже дорого, технічні фахівці постійно працюють над збільшенням їх життєвих циклів. Проте неможливість отримати у космосі нову партію палива є одним із найважливіших обмежувачів для довгострокового використання космічних апаратів, передає АрміяInform.
Більшість супутників є не просто пасивними об’єктами, що кружляють над Землею. Їм постійно потрібно підтримувати положення для збереження позиціонування сонячних елементів живлення найбільш сприятливим боком до Сонця, а антен — у напрямку Землі. А також, щоб уникнути сходу з орбіти, їм доводиться постійно маневрувати. У результаті витрачається паливо і через кілька років багатомільйонний апарат може перестати функціонувати, перебуваючи навіть у цілком працездатному стані.
Для того, щоб уникнути такого сценарію, Northrop Grumman та інші аерокосмічні компанії почали розробляти орбітальні сервісні модулі. Це роботизовані платформи, здатні служити причалами та своєрідними АЗС для супутників, у яких закінчується паливо. У деяких випадках можливі навіть мінімальні ремонтні втручання у дистанційно-автоматичному режимі.
У компанії-розробнику вважають, що для військових це вкрай приваблива концепція, оскільки можливість маневрування є надзвичайно важливим застосунком для супутників відповідних відомств — такі апарати повинні мати здатність часто змінювати орбіти для спостереження за тією чи іншою ділянкою Землі, пошуку об’єктів супротивника чи ухилення від ворожих загроз. На це витрачається дуже багато палива, навіть якщо мова поки йде лише про тренувальні маневри.
Створення платформ для дозаправки потребує стандартизації з’єднувальних механізмів для забезпечення сумісності з ними різноманітних супутників. Проблема не нова — ще СРСР та США працювали над загальним механізмом стикування для спільної місії «Союз-Аполлон» 1975 року.
У випадку з військовими та Northrop Grumman, то тут планується створити уніфіковану систему заправки на основі PRM, від якої і заправлятимуться апарати оборонного відомства США, оснащені сумісним «інтерфейсом». Додатково Northrop Grumman надходить фінансування для створення допоміжного космічного танкера Geosynchronous Auxiliary Support Tanker (GAS-T).
Орбітальний паливозаправник буде створено для роботи на геостаціонарній орбіті. Він вміщатиме до 1000 кг гідразинового палива та доставлятиме його на супутники клієнтів за їхніми запитами.
Представники бізнесу заявляють, що доступ до пального дозволить розширити можливості маневрування для мінімізації таких загроз, як зіткнення з космічним сміттям і збільшення життєвого циклу супутників.
Лорен Сміт, керівник програми дозаправки в космосі заявив: «Дозаправка є ключем до покращеної маневреності, що дозволяє нашим клієнтам із Міністерства оборони США категорично змінити спосіб експлуатації американських засобів у космосі. Спираючись на потужний фундамент інновацій у сфері супутникового обслуговування, ми готові надати повне рішення архітектури заправки».
Як перша компанія, яка вже виконує комерційні сервісні місії на геостаціонарній орбіті, структура SpaceLogistics, що належить Northrop Grumman, і надалі продовжить співпрацювати з військовими та іншими урядовими відомствами США для розвитку можливостей заправки в космосі.
