Про одну з моделей повітряних суден, що були перетворені на брухт на ворожих летовищах у перший день нинішнього літа, — літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50,…
Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний підтвердив знищення двох російських літаків увечері 14 січня.
За його словами, збито ворожий літак далекого радіолокаційного виявлення А-50 та повітряний пункт управління противника Іл-22.
Безумовно, пріоритетною ціллю тут є повітряне судно ДРЛВУ А-50, ураження якого як щодо вартості самої одиниці озброєння, так і рівня потенційних загроз, що воно становило Україні, можна упевнено поставити на другий рядок у своєрідному табелі перемог Сил оборони України над агресором, після ліквідації крейсера «Москва». Тому в цьому матеріалі приділимо увагу саме йому.
«Літаюча тарілка» і «гриб» — такі прізвиська дали військові секретним літакам-розвідникам А-50 ще в радянській армії, куди ці доволі чудернацькі машини надійшли на службу понад сорок років тому. росія, яка позиціонувала себе головною правонаступницею всього радянського, прибрала до рук після розвалу СРСР всі ці літаючі комплекси далекого радіолокаційного виявлення та управління (ДРЛВУ). Але як твердить все та ж російська приказка: «скупий платить двічі». І втрачає так само… не без допомоги захисників України.
На передньому краї суперництва часів Холодної війни між країнами НАТО та Варшавського договору (читай — срср), безумовно, були міжконтинентальні ракети, стратегічна авіація і підводні човни. Однак те протистояння мало місце і в більш вузькопрофільних напрямах оборонної індустрії. Серед них були і системи ДРЛВУ, які ще з 80-х років минулого століття охрестили на американський манер літаками АВАКС (абр. АВАКС від англ. Airborne Warning And Control System, AWACS).
Літаки з «млинцем» на фюзеляжі
AWACS вже давно стало загальною назвою всіх літаків далекого радіолокаційного виявлення та стеження. Їх головна перевага в тому, що, піднявши радар у повітря, можливо в декілька разів збільшити дальність виявлення цілей.
Абревіатура AWACS розшифровується як бортова система попередження та управління. І саме слово «управління» — ключове, бо завдання AWACS бути не просто повітряною РЛС, а центром координації дій усіх союзників.
І ці завдання в повітряних силах США та НАТО виконує літак Boeing E-3 Sentry.
Це повітряне судно було створене у 70-х роках минулого століття. Воно здійснило свій перший політ у 1976 році і досі перебуває у строю після декількох модернізацій. А літати E-3 Sentry будуть щонайменше до 2035 року. Бо можливості цієї машини нині залишаються найкращими у своєму класі.
Своєю чергою А-50 — це літак, сконструйований в срср та прийнятий на озброєння в 1989 році. А-50 був створений на базі військово-транспортного літака Іл-76 на заміну старого Ту-126. До нового літака додали радіотехнічний комплекс «Джміль», який утворює авіаційний комплекс радіолокаційного дозору та наведення А-50.
А-50, за твердженням його розробників, здатен виявляти бомбардувальники на відстані 650 кілометрів, винищувачі — 300 кілометрів, крилаті ракети — 215 кілометрів.
Цей літак створили для виявлення та супроводження повітряних та надводних цілей, оповіщення військ про повітряну та надводну ситуацію. Також А-50 може слугувати командним пунктом та застосовуватися для управління винищувачів та ударної авіації при їх наведенні на конкретні цілі.
Важко порівнювати засекречене, але…
Утім, конкретні тактико-технічні характеристики як американського E-3 Sentry, так і радянсько-російського А-50 порівнювати доволі проблематично. Принаймні таку думку в ексклюзивному коментарі ІА АрміяInform висловив провідний науковий співробітник Державного музею авіації Національного авіаційного університету України, кандидат історичних наук Валерій Романенко.
— Порівняти їх важко, тому що ці машини максимально секретні. І в НАТО, і в росії даються переважно рекламні дані. Але якщо таки порівняти рекламну інформацію, то, скажімо так, натівські АВАКСИ мають більшу дальність виявлення цілей і більші можливості щодо управління власною авіацією. У росіян А-50 — це лише альтернатива управління силами протиповітряної оборони, а основне керування там покладене на наземні командні пункти. У НАТО власне E-3 Sentry є основою протиповітряної оборони.
За словами експерта, у Північноатлантичному альянсі подібні розвідувальні літаки постійно баражують у повітрі, а в росіян подібне патрулювання здійснюється час від часу, адже і самих літаків ДРЛВУ в нашого ворога практично вдвічі менше.
У продовження слів Валерія Романенка можна додати, що тепер у росіян їх стало ще менше. Не більш ніж вісім. Тут варто нагадати, що 26 лютого 2023 моніторингова група «Беларускі Гаюн» повідомила про два вибухи на військовому аеродромі Мачулищі (білорусь), назвавши їх причиною партизанської диверсії. Через ту «бавовну» було уражено російський радіолокаційний літак А-50У і пошкоджено його передню і центральну частини, авіоніку і радіолокаційну антену.
Згодом росіянам вдалося перегнати пошкоджену авіамашину до рф на ремонт.
Як у випадку в білорусі, так і нинішньому можна з упевненістю сказати, що подібні літальні апарати є великою і легко вразливою, в прямому і переносному значенні, ціллю.
— Цей літак не має якогось серйозного озброєння для самозахисту і стандартно забезпечений тепловими і радіоелектронними пастками пасивного захисту. Тобто якщо виявляється наведення на нього ракети, починається відстріл тих пасток з метою відвести ракету від літака. Але мова про що: росіяни, в даному випадку, просто знахабніли і на дуже близькій дистанції проклали маршрути патрулювання. За що і поплатилися.
І, власне, ця операція напрошувалася. За 150 км від лінії фронту — це трішечки нахабно так літати. Вони були впевнені в собі, адже тільки Су-30, якщо вірити російським паблікам, мав захищати А-50 у тому польоті. Він і зафіксував ураження як борта А-50, так і підбиття Іл-22, — зазначив авіаексперт Романенко.
За його словами ураження А-50 — це дуже болісна для ворога втрата у двох сенсах.
— По-перше, це найбільша одномоментна втрата такої значної групи спеціалістів для повітряно-космічних сил рф. Одночасно загинуло 15–16 осіб висококваліфікованого льотного складу. Бо екіпаж такого літака налічує дві частини. Перша — це льотний екіпаж. Там 5 осіб. Два пілоти, штурман, борт-інженер і ще один фахівець. Сам по собі льотний екіпаж — це невелика втрата для росіян, бо таких екіпажів багато. Будь-який екіпаж Іл-76 після підготовки тривалістю в декілька місяців здатний буде пілотувати А-50.
А от спеціальний екіпаж — це 10–11 операторів, яких готують по кілька років. Це вже дійсно серйозна втрата для ворога, — наголосив Валерій Романенко.
Експерт проаналізував і другий аспект втрати цього літака: фінансово-матеріальний.
— За радянських часів такі літаки коштували приблизно $250 млн. Не удосконалені. Після модернізації, коли все старе аналогове обладнання було викинуто з подібних спецлітаків, поставлене нове, на базі Intel, то його вартість може сягати понад $400 млн. Навіть до пів мільярда доларів, — констатував знавець авіатехніки.
За даними, якими оперує Валерій Романенко, підбитий над Азовським морем А-50, імовірно, взагалі був тим найновітнішим літаком, який після модернізації став на озброєння ворожих збройних сил лише торік у жовтні.
Перспективи А-50 — туманні, як погода під час мряки
Експерт Романенко вважає, що росіяни і надалі намагатимуться створювати А-50 на базі модернізованих Іл-76. Але найбільша перепона лежить, як то кажуть, на поверхні. Санкції, якими обклали країну-терористку держави Заходу, не дадуть кремлю створити щось путнє в межах наукоємних проєктів.
— Після втрати складальної бази в Ташкенті, де за срср і починали будівництво радянських літаків ДРЛВУ, росіяни намагалися створили щось подібне Ульяновську. Але повноцінного виробництва там вони не мають. Єдине на що вони можуть розраховувати, так це на базу зберігання авіатехніки в населеному пункті Іваново, що в московській області. Там є ще кілька літаків, але їх не модернізовували. Проте не говорячи про переоснащення, просто, щоб реанімувати літальний апарат після простою, може знадобитися цілий рік, — констатував Валерій Романенко.
Літаки А-50 дозволяють росіянам відстежувати місця дислокації українських літаків і системи ППО, створювати карту стратегічних об’єктів оборони і коригувати ракетні удари. З кожною втратою подібної авіамашини «електронний зір» ворога починає слабшати. Загалом авіація далекого радіолокаційного виявлення та управління є надзвичайно коштовним комплексом, який стоїть на озброєнні в небагатьох країнах. Його перевага перед наземними комплексами РЛС у можливості зазирнути «за горизонт». Через своє брутальне нахабство і безоглядність минулої ночі росія зробила лише перший, але значний крок, аби вилетіти з елітного клубу володарів літаків ДРЛВУ.
