Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
На початку січня стало відомо, що путінська влада створила в окупованій московією у 1703 році Бурятії «штаб для боротьби із сепаратизмом». У нову каральну структуру увійшли чиновники місцевого уряду, представники рпц, силовики та наукові співробітники місцевих вишів. Усього — 26 осіб на чолі з «главою» Бурятії Олексієм Циденовим.
Як згодом з’ясувалося, укази про створення так званих «штабів щодо запобігання загрозам виникнення та поширення сепаратизму, націоналізму, масових заворушень та скоєння злочинів екстремістської спрямованості» були підписані ще 29 грудня минулого року одразу в трьох суб’єктах рф.
З Бурятією зрозуміло. Їхній національний рух нарешті отримав високу оцінку з боку федеральної влади в прагненні незалежності. Як ви вважаєте, де відкрили інші два «штаби»? Напевно, в якійсь «національній» республіці? Десь на Північному Кавказі, в Ідель-Уралі, чи хоча б у Карелії?
Ні! Штаби боротьби із сепаратизмом відкрили у Воронежі та Орлі! Про воронезьких «сепаратистів» я колись щось чув, про орловських — взагалі ніколи і нічого.
Як зазначено на сайті «уряду» Орловської області, на позаплановому засіданні антитерористичної комісії губернатор Андрій Кличков сформулював основні завдання «штабів»: «увага має бути сконцентрована на безпеці громадян, профілактиці загроз скоєнню терактів, готовності оперативних сил, забезпеченню антитерористичної захищеності об’єктів і територій забезпечення безпеки та порядку під час проведення президентських виборів».
В указі губернатора Воронезької області зазначено, що «штаб боротьби із сепаратизмом та націоналізмом» створено за дорученням путіна на нараді, що відбулася ще торік у жовтні.
До складу «штабів» в обох областях увійшли глави регіонів, урядовці, керівники регіональних силових відомств, мнс, фсвп. Правда, немає агентів у рясах та наукових співробітників, як у Бурятії.
Тож, якщо зірки запалюють — це комусь потрібно. Якщо із «сепаратистами» в росії вже борються, отже, вони насправді існують? Невже кремлівська влада бачить загрозу «сепаратизму» в російських регіонах? Невже боротися за свободу та незалежність готові не лише національні меншини?
Днями повідомили, що в Чечні спалили штаб 70-го гвардійського мотострілецького полку. Він дислокується в місті Шалі. Вогнем знищено будівлю штабу з усіма документами, що зберігалися там, і припарковані поблизу автомобілі. Полк є найбільшою федеральною (не кадирівською) військовою частиною в Чечні.
Ще наприкінці 2022 року військовослужбовці цього полку, які беруть участь у вторгненні в Україну, нібито відмовлялися від виконання бойових завдань.
Також відомо, що саме до цього підрозділу вербували найманців з інших країн, зокрема непальців.
Хто міг стояти за цим інцидентом? Чи була це диверсія? Командування 70-го мсп могло спалити штаб разом із документами, бо в них на те були вагомі причини: немає документів — немає проблем.
А може, це самі кадирівці спалили, позбавляючись від присутності російських частин в республіці. А може, партизани частково визнаної Ічкерії. Хтозна…
Як зазначають активісти Форуму вільних народів Постросії, багато людей у національних республіках, які вважають себе сміливими і рішучими, в останні два роки займають вичікувальну позицію.
Обережно спостерігають за розвитком ситуації на українсько-російському фронті і міркують над тим, чи настане зручний момент для якихось подальших кроків.
Але вони свідомі того, що війна проти України з боку кремля, москви та росії є логічним продовженням багатостолітньої політики московії щодо завоювання територій сусідніх з нею країн.
Також росія вже багато століть веде війну проти тих народів, які були завойовані, поневолені, позбавлені багатьох прав, незалежності, можливості самостійного розвитку, свободи і зараз називаються спільним прикметником «русскій».
У цій війні, яку веде москва також проти демократії, суспільного прогресу та здорового глузду, проти вільного світу та людства, є лише два боки та один-єдиний розумний вибір. Український вибір.
Здавалося б: ну що незрозумілого? Але всередині росії все здається занадто путіно-монолітним. Часто не просто дивує, а злить обережність, несміливість і нерішучість росіян.
Ніхто не вимагав від них, а особливо від корінних народів, відразу брати в руки зброю і відкривати другий фронт проти неонацистського путінського рейху.
Але вони могли хоча б протестувати проти війни, диктатури та обмеження громадянських прав. Могли б не пускати на війну башкирів, бурятів, якутів, тувинців… Але манкуртів, отруєних путінською пропагандою, там занадто багато…
Практично весь тягар війни проти кремля, зокрема за свободу поневолених народів росії, вже два роки несе Україна та український народ.
Але перемога в цій війні неможлива без знищення російської імперії, без поділу її на частини, без звільнення з вікового ярма поневолених москвою народів.
Тішить те, що відцентрові рухи в рф уже почалися і стають серйозним чинником майбутнього та беззастережного розпаду путінської росії. Питання лише у формах реалізації та часі, впродовж якого це відбудеться.
