Про все це та інше кореспондентка АрміяInform запитала в начальника Управління гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України Діани Копаниці. За останні три…
Для успішного виконання бойових завдань підрозділам ЗСУ завжди був потрібен якісно підготовлений військовослужбовець. Після початку широкомасштабного вторгнення питання підготовки в українській армії висунули на перший план. Як сьогодні готують наших новобранців? Як оцінюють наших військових іноземні інструктори? Та які держави надають нам допомогу в питаннях підготовки? Про це кореспонденту АрміяInform розповів начальник Головного управління доктрин та підготовки (J7) Генерального штабу ЗС України генерал-майор Олексій Таран.
— Пане генерал-майоре, які країни нині найбільше допомагають готувати наших військових?
— До організації заходів підготовки військовослужбовців ЗС України за кордоном залучена коаліція партнерів, яка налічує станом на сьогодні 34 держави. Це Сполучені Штати Америки, Велика Британія, більшість країн Європейського союзу, Канада, Норвегія, Австралія, Косово, Північна Македонія, Грузія, Молдова та Албанія. До складу EUMAM (Місія Європейського Союзу з військової допомоги Україні. — Ред.) не входять Угорщина, Австрія, Хорватія, але їхні інструктори також беруть участь у підготовці.
Ми високо цінуємо участь країн-партнерів у підготовці військовослужбовців ЗС України. При цьому ми не оцінюємо внесок кожної окремо взятої держави, оскільки країни-партнери, які допомагають готувати наших військових, роблять це не самостійно, а у складі створених організаційних структур. Ключовими є дві.
Перша: Група сприяння безпеці України — SAG-U, очолювана Сполученими Штатами Америки. Друга: EUMAM. Основна функція цих структур полягає в організації, координації та забезпеченні всього різновиду заходів підготовки на території країн-партнерів. Починаючи з підготовки «новобранця» — людини, яка ніколи до цього не тримала в руках зброї, — і закінчуючи відновленням боєздатності підрозділів, штабів бойової бригади, яка воювала і зазнала через це втрат.
Розподіл «навантаження» з підготовки на ту чи іншу країну відбувається рішенням керівництва цих структур, у механізми якого ми не втручаємся. Якщо ж важливо, щоб я когось виділив окремо, то це Сполучені Штати Америки та Німеччина.
Завдяки очолюваній США групі сприяння безпеці України та її керівнику генерал-лейтенанту армії США Антоніо Агуто нам вдалося організувати з наступного року на території Німеччини найскладніший «вид» підготовки — бойове злагодження бригад, які зазнали втрат на війні, під час відновлення їхньої боєздатності.
Не менш важливою для нас є допомога Польщі, Франції, Чехії, Словаччини, Італії, Румунії, Північної Македонії в межах діяльності місії EUMAM, військовим керівником якої є генерал-лейтенант армії Нідерландів Міхаель Вандерляєн. На території цих країн з початку широкомасштабного вторгнення підготовлено близько 170 штабів та підрозділів різних рівнів із числа новостворених бригад.
Велика Британія є незаперечним лідером в організації базової загальновійськової підготовки (БЗВП. — Ред.) — підготовки військових, які до цього не проходили службу, а також сучасних командирів-лідерів молодшої ланки.
З початку широкомасштабного вторгнення на її теренах підготовлено більш ніж 30 тисяч військовослужбовців, а загальна кількість підготовленого особового складу з 2014 року, — з початку агресії росії, перевищила 50 тисяч військовослужбовців.
Для керівництва щодо проведення цих заходів Велика Британія створила спеціальну тренувальна місія під назвою INTERFLEX. Після широкомасштабного вторгнення до складу учасників цієї місії доєднались ще дев’ять країн — Нова Зеландія, Австралія, Канада, Швеція, Данія, Литва, Нідерланди, Фінляндія, Норвегія.
Також варто сказати і про фахову підготовку особового складу на іноземних зразках техніки — як правило, зобов’язання з підготовки фахівців на відповідний зразок бере на себе та країна, яка передає його до України.
За два роки війни кожна з тридцяти чотирьох країн взяла участь у підготовці відповідних фахівців. Ми отримали понад 21 тисячу кваліфікованих спеціалістів на понад 160 різних зразків техніки.
— Як іноземні партнери оцінюють рівень підготовки і мотивації наших військовослужбовців?
— Іноземні партнери зосереджені на виконанні наших вимог щодо організації заходів підготовки на своїй території. Водночас представники абсолютної більшості країн відмічають високий рівень мотивації наших військовослужбовців.
Ми систематично переглядаємо навчальні плани і програми з урахуванням аналізу досвіду бойових дій підрозділів на війні та зворотного зв’язку з представниками країн-партнерів, де здійснюється підготовка.
Доводимо наші вимоги до організації заходів через SAG-U та EUMAM. Минулого разу це було здійснено під час Спільної тренувальної конференції, проведеної у грудні на одній з військових баз у Німеччині.
Наші вимоги викладені в змісті комплекту тренувальних директив — спеціально розроблених документів із підготовки, в яких сконцентрована вся необхідна інформація для її організації за кордоном: вимоги до підготовки, пріоритети з підготовки, зміст та терміни підготовки, очікувані результати підготовки.
Головна мета, яка досягається за рахунок використання зазначених тренувальних директив — стандартизація заходів за всіма «видами» бойової підготовки на всіх іноземних «майданчиках», де вона відбувається.
…Тому краще сказати, що ми оцінюємо їх, а не вони нас.
— Для яких категорій військовослужбовців здійснюється підготовка — солдат, сержант, молодші офіцери, старші офіцери? У чому особливості підготовки кожної категорії?
— Діюча система підготовки зосереджена на чотирьох базових напрямах. Ці напрями наші партнери відображають у форматі так званої Північної зірки.
Перший напрям: базова загальновійськова підготовка новобранців, тобто людей із цивільного життя, з яких у відносно короткий термін — 35 днів — необхідно зробити повноцінних стрільців піхотних підрозділів.
Більша частина цих військовослужбовців після завершення БЗВП направляється на поповнення вакантних посад у бойові бригади. Решта — продовжують підготовку: або здобувають фах і стають кваліфікованими спеціалістами, або йдуть на лідерські курси, після завершення яких призначаються командирами відділень бойових підрозділів.
Другим напрямом є фахова підготовка, насамперед, на іноземні зразки ОВТ — танки, БМП та БТР, артилерійські системи та високоточні реактивні системи залпового вогню, комплекси ППО та безпілотні системи різного бойового призначення. Також сюди треба додати фахову підготовку інших спеціалістів — бойових медиків, саперів, снайперів, операторів протитанкових комплексів.
Окремо треба сказати про особливості підготовки.
Тривалість її обумовлюється складністю застосування того чи іншого зразка ОВТ. Як приклад, номер обслуги М777 155 мм готується тиждень, за умови направлення на підготовку для перенавчання колишнього артилериста. А екіпаж танка Abrams готується майже два місяці.
Водночас із підготовкою фахівців готуємо інструкторів, з метою розширення підготовки на територію України. Вже маємо можливість готувати фахівців на нашій території для понад тридцяти зразків ОВТ.
Третім напрямом є підготовка сучасних командирів-лідерів, особливо молодшої ланки — командири відділень, взводів, рот, а також інструкторів-тактиків, які формують «базу» інструкторського складу для розповсюдження передових методик з підготовки безпосередньо на полігонах України.
Всі категорії молодших командирів — від командира відділення до командира роти, офіцера штабу батальйону, від рішень яких щодо того чи іншого бойового епізоду на війні залежить іноді й динаміка змін в оперативній обстановці, — готуються в «однаковій системі координат».
В основу методики підготовки покладена «натівська» концепція — «Командування на досягнення кінцевої мети» (Mission Command. — Ред.) — це ведення бойових дій із використанням підходів децентралізованого виконання завдань підлеглими командирами у відповідності до централізованого замислу старшого начальника.
Такий підхід до управління військами, поширений в арміях НАТО, заохочує виявлення ініціативи в підлеглих у межах встановлених старшим начальником обмежень та забезпечує швидке реагування на різкі, незаплановані зміни в обстановці в умовах втрати зв’язку зі старшим штабом.
Четвертим напрямом є колективна підготовка підрозділів різних рівнів та штабів для ефективного управління ними, насамперед, для ведення наступу та штурмових дій.
Під час підготовки штабів бригад, штабів батальйонів зосереджуються зусилля на плануванні застосування підрозділів в наступальному (оборонному) бою та управлінні ними під час комплексного вогневого ураження безпілотними системами, РЕБ, РВіА та підтримки.
Коли йдеться про підготовку підрозділів, то зусилля зосереджуються на досягненні злагодженості під час ведення наступу (штурмових дій. — Ред.), зокрема у спільних діях бойових груп штурмових загонів з підрозділами підтримки — у процесі подолання інженерних загороджень противника під час ведення наступального бою.
Отже, заходами підготовки за кордоном охоплені всі категорії військовослужбовців. «Новобранці» готуються за програмою базової загальновійськової підготовки. Солдати-спеціалісти із застосування, експлуатації та ремонту зразків ОВТ іноземного виробництва готуються за програмою фахової підготовки.
До цієї ж категорії належать і солдати-спеціалісти інших дефіцитних спеціальностей, а також солдати-лідери, яких плануємо призначати на сержантські посади командирів відділень, головних сержантів взводів. Сержантський склад, молодші офіцери — командири взводів, рот, офіцери штабів батальйонів — готуються на відповідних лідерських курсах.
Старші офіцери вдосконалюють набуті спроможності під час злагодження своїх військових колективів на фондах навчально-тренувальних центрів країн-партнерів.
— Як відбувається попередній відбір військовослужбовців для навчання за кордоном?
— Рішення щодо направлення військовослужбовців, підрозділів на навчання за кордон ухвалюється військовим керівником не нижче командира окремої військової частини на підставі їхньої відповідності встановленим для кожного «виду» підготовки вимогам.
Наприклад, для направлення на базову загальновійськову підготовку відібраний військовослужбовець повинен мати задовільний стан здоров’я, добру фізичну підготовленість, бути психологічно врівноваженим та вмотивованим.
Для направлення на фахову підготовку враховується здобута в минулому військово-облікова спеціальність, у разі, якщо мало місце проходження служби та наявна цивільна спеціальність, якщо така є. Також враховуються виявлені здібності у військовослужбовця, що проявились під час підготовки, або під час виконання бойових завдань на війні.
Як приклад, найкращих стрільців направляють для здобуття фаху «снайпер». Військовослужбовців, які мали цивільну спеціальність «фельдшер», — на курси бойових медиків.
Військовослужбовці, які проявили лідерські здібності, — на курси командирів відділень, головних сержантів взводів.
Вирішальним аргументом, який беруть до уваги під час відбору на навчання майбутніх командирів-лідерів, — наявність бойового досвіду.
— Чи є відмінності у фаховості військовослужбовців, які пройшли підготовку за кордоном, і тих, які готувались в Україні?
— Підготовка наших військовослужбовців, підрозділів, штабів у навчально-тренувальних центрах країн-партнерів стандартизована за всіма «видами» бойової підготовки відповідно до програм, за якими ми здійснюємо підготовку на території України. Це не стосується тільки підготовки на сучасні іноземні зразки ОВТ.
Тому головною відмінністю є те, що опановувати більш ніж 130 спеціальностей із застосування, експлуатації та ремонту іноземних зразків ОВТ наші спеціалісти можуть лише в навчально-тренувальних центрах країн-партнерів.
Я говорив про те, що ми ведемо роботу з розширення заходів підготовки на іноземні зразки ОВТ і на нашій території. Ця робота здійснюється шляхом одночасної підготовки зі спеціалістами українських інструкторів, які будуть готувати фахівців на території України.
Вже маємо можливість готувати фахівців на нашій території для понад 30-ти зразків ОВТ. Наступного року продовжимо цю роботу.
— З якими труднощами стикаються наші військові під час підготовки за кордоном?
— Це труднощі, пов’язані з особливостями організації заходів підготовки в країнах-партнерах. Все відбувається в умовах підвищених вимог до заходів безпеки.
Одним із головних завдань під час організації заходів підготовки є створення умов реального бойового середовища на заняттях, навчаннях. Це здійснюється за рахунок широкого застосування всього спектру засобів імітації реального бою, зокрема ведення вогню поверх голів військовослужбовців на позиціях попереду, кидання імітаційних гранат та вибухових пакетів під ноги військовослужбовцям, які долають перешкоди.
Також створення умов реального бойового середовища здійснюється за рахунок ведення вогню в русі в пішому порядку та з ББМ вдень і вночі, ведення вогню на зменшених дистанціях, під час відпрацювання бойових епізодів щодо штурму опорних пунктів, зачистки траншеї, бою в ходах сполучення.
Окрім цього, умови реального бою створюються завдяки маневруванню на полігонах на техніці без огляду на заздалегідь встановлені маршрути, враховуючи тільки замисел бою (щодо навчання. — Ред.). Та за рахунок виконання вправ, направлених на формування психологічної стійкості військовослужбовців, як-от подолання «Психологічної смуги перешкод», проведення «обкатки танком».
Збройні Сили України готуються так останні 10 років. Вимоги до підготовки продиктовані висновками з аналізу бойових дій із зс рф.
На полігонах країн-партнерів настільки наближувати заходи підготовки до реальних бойових дій заборонено на законодавчому рівні.
Сьогодні Збройні Сили мирних країн Європи «жадібно» поглинають наш досвід в організації всіх видів бойової підготовки і намагаються задовольнити всі наші вимоги.
— Чи мають іноземні інструктори, які навчають наших військових, досвід участі в бойових діях?
— Так. Більшість іноземних інструкторів, які здійснюють підготовку наших військовослужбовців формально мають досвід бойових дій, але є нюанс. Концепція застосування армії США, Сухопутних військ НАТО передбачає, що «нога бійця ступає на ворожу територію» тільки після досягнення цілей повітряної наступальної операції, коли угруповання противника розгромлені, система управління дезорганізована, воля його до спротиву подавлена.
У таких умовах рівень загрози життю військовослужбовця армії США (НАТО. — Ред.) відрізняється від того, з чим сьогодні маємо справу ми: або внаслідок застосування ворожої ДРГ, або, наприклад, внаслідок недотримання заходів протимінної безпеки.
Це суттєво відрізняється від характеру війни на нашій території, особливостями якої є жорстокі стрілецькі бої «за кожен під’їзд» в урбанізованій місцевості, безперервні «м’ясні штурми» наших оборонних позицій загонами «шторм-z», цілодобовий вогневий вплив переважаючою артилерією противника, перевага ворога в повітрі.
У Збройних Силах України триває робота щодо призначення на посади інструкторів обмежено придатних військовослужбовців з бойовим досвідом (після поранень. — Ред.). І коли ми направляємо підрозділи на підготовку за кордон, частину інструкторів призначаємо своїх.
Тож, спільна робота наших інструкторів та іноземних забезпечує належну підготовку військовослужбовців, підрозділів, штабів до війни, передачу бойового досвіду нашим іноземним партнерам, поглиблення взаємодії між ЗС України та ЗС країн НАТО.
Фото — Facebook-сторінка Генерального штабу ЗСУ
