Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Здавалося б, що відстань у майже 15 тисяч кілометрів, мовний бар’єр — велика перепона. Проте, не для людини, яка звикла жити задля справедливості та йти за покликом серця.
56-річний австралійський доброволець на позивний «Баба» став на захист України у травні цього року. Військова служба — його покликання та дитяча мрія. Тож усе своє свідоме життя він присвятив їй. Спочатку в ЗС Австралії, потім у Французькому іноземному легіоні. Також працював у приватному секторі безпеки.
Чоловік дізнався про війну в Україні зі ЗМІ. Його обурювали ті щоденні звірства, що відбувалися в нашій державі — це здавалося неможливим у 21 столітті. Але останньою краплею стала фотографія маленької дівчинки років 5-6, яка обіймала надгробок своєї матері. росіяни вбили обох її батьків…
— Той біль втрати, що я побачив в маленьких очах дитини, був нестерпним, її обличчя було просто безпорадним. В один момент у неї забрали найрідніших, забрали її дитинство… У моїй голові вир думок — це антигуманно, росія порушує усі світові порядки та Женевську конвенцію. Сам факт того, що страждають жінки, діти та мирні жителі — жахливо, і винні мають бути покарані, — розповідає «Баба».
Тож спостерігати за війною з іншого континенту чоловік більше не міг. Після розмови з рідними та друзями він приїхав в епіцентр бойових дій — до України.
Нині «Баба» командир взводу у 2-му Інтернаціональному легіоні оборони України. Його підрозділ складається з представників багатьох країн. Але, за словами австралійця, це не заважає ефективно виконувати бойові завдання. Основні команди всі розуміють і «гугл перекладач» завжди допоможе. Також «Баба» намагається запам’ятовувати нові слова. Каже, що володіння трьома мовами сприяє швидкому опануванню новим лексиконом.
Як командир намагається підтримувати бойовий дух хлопців на висоті.
— Я людина, яка вміє справлятися з високим рівнем стресу. Можу досить швидко відвертати від себе негативні думки. Багато речей не впливають на мене, як на інших. Ймовірно, це пов’язано з моїм багатим військовим досвідом і обставинами, з якими я мав справу протягом життя. Тож намагаюся підтримувати і свій особовий склад, розмовляти з ними, вислуховувати, пояснювати, підбадьорювати. Адже ситуації, з якими ми маємо справу, є екстремальними, навіть для мене. Ця війна не схожа на жоден зі збройних конфліктів, в яких я брав участь, — пояснює австралійський доброволець.
Щодо питання про бойові епізоди — відповідає філософськи. Війна — це здебільшого негатив.
— Але ми тут, щоб знищити цього ворога та допомогти Україні вистояти у боротьбі з російськими окупантами. Ми тут будемо до кінця, допоки українці не звільнять усі свої окуповані землі, — каже «Баба». — Я вірю в перемогу України, адже попри значно більші ресурси російські агресори не мають того, що мають українці — шалену волю до перемоги! Прагнення до збереження своєї ідентичності, шалена підтримка армії та добровольців є важливою складовою майбутнього успіху.
— Ми прийшли сюди, щоб, у разі потреби, пожертвувати свої життя за Україну та її народ, — говорить військовий. — Проте головне, після кожного завдання повернутися живими та здоровими.
Легіонер розповідає, що українські солдати професіонали, їх самовідданість надихає. Наші захисники дякують йому та його підрозділу за допомогу та ставляться з повагою до бійців Легіону, намагаються порозумітися навіть якщо не знають іноземних мов.
Також «Баба» каже, що якби зустрів десь росіянина, навіть не перекинувся б з ним словом. А путін — просто божевільна людина-диктатор, яка прагне влади. Він хотів дискредитувати й знищити Україну і її народ, але в нього нічого не вийшло. Натомість українці стали символом боротьби за свободу в сучасному світі.
Родина добровольця залишилася в Австралії. Вони підтримують його на 100%.
— Мої рідні знають, хто я і що в мене виходить найкраще. Я щасливий, що я тут, отже вони теж щасливі, — зазначив військовий.
Наостанок він додав, що українські люди неймовірні і в його планах після перемоги залишитися в Україні.
— Україна має довгу і цікаву історію та справжній, не штучний взірець вдалого поєднання різних культур. Мабуть, тому українці такі відкриті до спілкування та готові прийняти тебе таким, як ти є, зрозуміти тебе. А ще в Україні дуже красива природа, — каже воїн. — Якщо це буде можливо, я залишуся в Україні. Я люблю Україну!
