Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
З Біжаном Шароповим я познайомився у 2017-му на курсах письменницької майстерності для ветеранів АТО. Вже потім дізнався, що він захистив кандидатську, викладав на кафедрі біології у «Могилянці», був науковцем. Біжан вирізнявся з усієї нашої групи слухачів нестандартним гумором, іменем. На курсах щосуботи він сидів ліворуч від мене і гучним поставленим голосом ставив питання черговому лектору, намагаючись завжди докопатися до суті. У нього була мета — він хотів написати книгу про війну.
Тоді ж, у 2017-му, вийшла книга «Голос війни», куди увійшли тексти ветеранів АТО. Оповідання Біжана було підписано: «Біжан Рашидович Шаропов. Позивний “Кажан”. 24 ОДШБ “Айдар”». Я чомусь ані трохи не здивувався, коли дізнався, що він воював у «Айдарі». Мої колишні колеги — офіцери-десантники, які разом виконували завдання із цим підрозділом — ще у 2015-му казали, що «айдарівці» — це справжні воїни». Згодом я побачив фото 2014 року, де Біжан стоїть з побратимами: він з автоматом, сміється і ліва його рука піднята догори, пальці зібрані в кулак.
Після закінчення курсів ми всі на якийсь час випустили одне одного з виду. Але ненадовго. До 24 лютого 2022 року. У мене геть не було сумнівів, що Біжан повернеться до війська. Я лише гадав: знов у «Айдар» чи до іншого підрозділу? Він пішов до Сил ТрО.
У травні 2022 року у Facebook я натрапив на пост у групі «Пошук людей під час війни»: «Допоможіть знайти людину. Шаропов Біжан Рашидович. 7 жовтня 1989 р.н. р-н Борової, Харківська область. Останній раз виходив на зв`язок 14.04.2022».
…А у лютому 2023 року я дізнався, що Біжан Шаропов визнаний загиблим.
У березні його поховали у Києві. Прощались на Майдані Незалежності.
У вересні Президент України своїм указом присвоїв Біжану Шаропову звання Героя України (посмертно).
«Його оповідання, яке увійшло до збірки ветеранів АТО «Голос війни», я прочитала першою»
У згадуваному мною пості, де розшукувався Біжан, був номер телефона його мами.
У листопаді цього року ми поспілкувались.
Лола Рашидівна Шаропова розповіла, що хотіла, аби після школи син став політологом:
— Але Біжан обрав біологію. Сказав, що давно так вирішив: це дуже важливий напрямок зараз. І так став біологом.
Мати була проти, щоб Біжан йшов на війну.
— Але він спитав мене «Мамо, ти хочеш жити краще?». Я відповіла, що хочу. «Тоді чому ти вирішила, що чийсь син повинен іти воювати, а я буду під спідницею ховатися?». Я аргументувала, що багато його знайомих не йдуть до армії. І Біжан сказав, що не всі повинні воювати: хтось повинен пекти хліб, хтось приймати пологи, — розповіла Лола Рашидівна.
Вона також згадала, що син почав писати фантастичний твір:
— Але не закінчив… Його оповідання, яке увійшла до збірки ветеранів АТО «Голос війни», я прочитала першою. Він усе встигав — писати, викладати, готувати кандидатську. Йому все було цікаво. І дуже багато книжок купував.
Мати Біжана зауважила, що побратими сина з нею на зв’язку.
— Завжди готові допомогти. Хоча вони зараз переважно всі воюють. Коли мене запросили на вручення Президентом України «Золотої зірки», то туди прийшли друзі сина. Після цього ми поїхали на Лук’янівський меморіал, де його поховано, — розповіла Лола Рашидівна.
«Запам‘ятався його вибуховий сміх»
…На курсах письменницької майстерності з нами вчився побратим Біжана Дмитро Лавренчук.
Вони воювали разом у складі батальйону «Айдар» у 2014-му.
— З Біжаном ми познайомились під час Революції Гідності. Запам’ятався його вибуховий сміх. Веселий і розумний хлопець. І таким же він був на війні. А ще відчайдушним… Чомусь запам’яталось, як він під гітару співав «Батько отаман». Так він її виконував, що аж мурахи по шкірі були, — розповів Дмитро та додав, що у 2022 році спочатку була інформація, що Біжан зник безвісти:
— Це у Харківській області було. Жевріла надія, що він потрапив у полон. Але надія ця, на жаль, не справдилася.
Довідково: Під час виконання завдання біля Шийківки на Харківщині капітан Олег Тарахкало та солдат Біжан Шаропов замінували й підірвали міст, що не дало змоги противнику підійти ближче, а також корегували вогонь української артилерії, яка знищила колону ворога й зупинила його наступальні дії. У квітні 2022 року поблизу Борової противник обстріляв із мінометів і оточив підрозділ Олега Тарахкала та Біжана Шаропова. Попри пошкодження техніки військовослужбовці прийняли бій, під час якого Олег Тарахкало та Біжан Шаропов зникли безвісти. У жовтні 2022 року пошукова група Генерального штабу ЗСУ виявила в Копанках на Харківщині братську могилу, у якій були й тіла героїчно полеглих Олега Тарахкала та Біжана Шаропова», — про це йдеться на сайті Офісу Президента України.
«Тато дарував йому, малому, енциклопедії, це запалило інтерес Біжана до природничих наук»
Також я зміг вийти на зв’язок із колегою по роботі Біжана Настею Тохтамиш.
— Він згадував, як тато дарував йому, малому, енциклопедії, і як це запалило його інтерес до природничих наук… З Біжаном ми часто шуткували, що коли приходить стипендія, варто триматися подалі від книжкових магазинів, — розповіла Настя.
Також вона сказала, що після смерті Біжана слухала главу з його науково-фантастичного роману (на YouTube. — Ред.) і плакала, що він не зможе більше такого писати.
— А ще Біжан любив запальні пісні про хоробрих людей і військо… Як людина захоплена, він часто спізнювався. Розповідав, як спізнився на лекцію в себе в інституті. Зайшовши, сказав — «Я Біжан», а лектор відповідає, «Те, що ви біжали, я бачу», — згадала кумедний епізод Настя.
І запевнила, що Біжан був відданий науковій справі:
— Пропрацювавши в науці більше ніж 5 років, як в Україні, так і за кордоном, я не бачила людини настільки натхненної, і яка зробила би більше для розвитку науки.
Довідково: Асоціація випускників Києво-Могилянської академії оголосила про відкриття прийому заявок на отримання Меморіальної стипендії імені Біжана Шаропова. Стипендія покриває стажування у найкращих світових лабораторіях для вивчення найсучасніших наукових методів досліджень у сфері наукових інтересів лауреатів.
«Я — українець»
…Наприкінці моєї розмови із Лолою Рашидівною Шароповою, мама Героя згадала, що коли вони родиною переїхали із Таджикистану, Біжан навчався в українській школі:
— Потім у «Могилянці». Завжди книжки читав українською мовою. І коли я казала йому «Ти таджик», він відповідав: «Ти що, мам, я — українець. Мене Україна виростила, вивчила і виховала… Я — українець».
