Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Сьогодні — перша річниця звільнення Херсона від російської окупації. Місто-герой. Місто-символ. Місто-надія. Місто наших людей, які не підкорилися ворожій силі й надихали своїм спротивом усіх нас і весь світ. Це наші синьо-жовті прапори, які знову й знову доводили на херсонських вулицях та в багатьох будинках і квартирах, що Україна — єдина. Уся — від північного кордону до нашого моря. Це місяці без зв’язку, без інформації, але з вірою — з вірою в Україну. Це зусилля багатьох людей, які рятували, допомагали, наближали… І, звісно, це емоції — це особливі емоції, коли бачиш, як свої повертаються, і коли знаєш, що Україна так само, як про Херсон, не забуває про свої міста й села, які зайняті ворогом. Увесь Південь України торік переконався, що росія ніколи не приходить «назавжди», хоч би скільки разів вона це повторювала. Бо Україна завжди повертається — завжди! Коли знаємо нашу мету. Коли це спільна мета. Коли ми в єдності. І коли єднаємо інших навколо української мети. Сьогодні одна з річниць, які формують нашу українську впевненість, що ми можемо.
Завдяки Херсонській операції правобережжя Дніпра було очищене від окупанта. Наші воїни тоді звільнили значну частину Херсонської області, додали захисту Миколаєву, Одесі, іншим містам і селам на півдні нашої держави та закріпили успіх України у битві за Чорне море. Крим тоді в усмішках херсонців, у словах радості, коли зустрічали наших воїнів, — Крим відчув і своє майбутнє, побачив, наскільки ми поруч.
Я пишаюся всіма нашими воїнами — усіма бригадами, кожним батальйоном, усіма солдатами й командирами, які билися торік. І всіма, хто зараз веде нашу державу хоч і важким, болісним, але таким потрібним — життєво потрібним — марафоном до гарантованої свободи України. Незалежність, яка має силу переходити від покоління до покоління, здобувається саме в боях, черпає енергію в єдності народу та гартує свій дух саме тоді, коли чує вдячність звільнених від ворога людей — тих, хто чекав на Україну, і чия віра справдилась.
Дорогий народе!
росія весь цей рік мститься за свободу Херсону та іншим нашим звільненим містам. Обстріли щодня. Бомби, артилерія, ракети. Лише від учорашнього вечора до сьогоднішнього ранку майже сорок дронів і ракет… Балістика проти Києва, дрони й ракети проти Одещини, Харківщини. Свідомі знущання від ворога. Щодня! Але жодного дня нашого відчаю!
Ніхто з нас не має легковажити тим, що за ворог проти нас. Україна знає, що ворог не слабкий, ненажерливий. Але Україна вміє його долати! Як і торік, росія прагне знищити нашу країну, наше життя. Як і торік, ми маємо знищувати окупанта. Україна це робить. І сьогодні, дорогі українці, українки, будь ласка, подякуйте тим, хто свою силу й своє життя поставив на захист України та українців. Хто воює зараз. Хто на бойових постах зараз. Хто тренується, щоб поповнити бойові бригади. І хто працює зараз, щоб у наших воїнів були снаряди й зброя, броня та авіація, ППО і РЕБ. Щоб ми могли давати захист українцям і щоб Україна могла повертати свободу своїй землі.
Я дякую всім, хто зараз у Херсоні працює для захисту наших людей! Я дякую всім, хто б’ється на лівобережжі Херсонщини заради України! Я дякую всім, хто боронить українське життя!
Наше життя, яке обов’язково переможе.
Джерело: Офіс Президента України
