Дослідник і популяризатор козаччини став тим, хто повернув українському народові пам’ять про його героїчне минуле і перетворив історію на національну…
Раніше Назар вже мав певний бойовий досвід під час виконання завдань в районах проведення АТО/ООС у складі добровольчих формувань поблизу Широкиного та Павлополя, де займався розвідкою на місцевості та корегуванням артилерії.
Свого часу армієць закінчив Івано-Франківський університет нафти і газу, магістратуру за фахом «Інформаційна вимірювальна техніка», мав власний бізнес у наданні послуг у сфері електрики.
— Артилерійська справа — це гра кутів. Можна у своїй діяльності використовувати кілька методів наведення міномета. Під час виконання завдань на Таврійському напрямку мій підрозділ використовував метод наведення по орієнтиру. Командир мінометного підрозділу не повинен діяти шаблонно, а завжди шукати щось нове, аналізувати та використовувати найкращий спосіб використання зброї. Ти весь час повинен бути лідером серед підлеглих та вести їх за собою, знаючи досконало мінометну справу. При цьому основа моєї батареї — це сержантський склад, на яких тримається майже все, вони є виконавцями мого задуму, — каже Назар.
З початком широкомасштабної війни за порадою свого побратима чоловік зі своїми друзями вирушив до столиці, де і розпочинав свій бойовий шлях із захисту країни. На жаль, у боях під Гостомелем воїн втратив свого побратима у одному з важких боїв. Та після цього бажання нищити окупантів тільки посилилось. Після того, як окупантів вибили з-під Києва, підрозділ продовжував виконувати завдання на Херсонсько-Миколаївському напрямку, Харківщині та поблизу Бахмута.
— Був такий випадок, минулого літа, коли ми випустили по ворогу за 15 хвилин 28 мін. Це був дуже прицільний вогонь. Тоді ми досить швидко відпрацювали по всій ворожій лінії оборони і так саме швидко перемістилися у безпечне місце. А взимку, коли на нашому напрямку було дуже багато окупантів, ми влучно відпрацювали, знищивши не лише багато живої сили противника, а й командира їх штурмової групи і групу ПТРК — розповідає командир мінометної батареї окремого батальйону територіальної оборони Назар.
— Наразі до нас потрапляють нові сучасні міномети 82 та 120 мм із снарядами, які мають чудову балістику. Так, загалом 120-мм міномет дуже добре зарекомендував себе на Бахмутському напрямку, коли ми знищили влучно розрахунок ПТРК, — ділиться досвідом військовий.
На кожному напрямку батарея Назара завжди виконувала різноманітні завдання. На Херсонщині була більш мобільна робота, на Харківщині тримали ворога в напрузі, та найважчим та небезпечним став Бахмутський напрямок, адже там ворог постійно атакував та проривався вперед і необхідно було постійно маневрувати, не втрачаючи прицільної здатності.
— Під Бахмутом наша піхота запрошувала вогонь, знаходячись на відстані від ворога до 50 метрів і це вимагало дуже високої влучності й безпосередньо відповідальності від кожного мінометника, — зазначив чоловік.
Для командира будь-якої ланки у мінометному підрозділі необхідно вміти якісно проводити і рекогносцирування місцевості, використовуючи при цьому різноманітні девайси.
— Основа мого підрозділу — це хлопці з громадської організації «Карпатська Січ», яка була заснована ще у 2010 році, багато з них вже має досвід участі у бойових діях, деякі наразі виконують завдання у Силах спеціальних операцій. До війни ми у себе вдома проводили вишколи на Івано-Франківщині, вчили молодь військової справи, здійснювали показ історичних фільмів патріотичного спрямування, мали при своїй організації туристичний клуб, організовуючи екскурсії Карпатами, проводили відбір поетів серед молоді, презентації книжок тощо, — пригадує Назар.
З сумом військовий згадує своїх побратимів з «Карпатської Січі», які героїчно загинули з початком широкомасштабного вторгнення, захищаючи рідну землю, проте знає, допоки йде війна — його місце тут. Нещодавно за сумлінне виконання службових обов’язків Назар був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест».
Фото та відео автора та з особистого архіву українського захисника
