На папері ця армія виглядала значно сильнішою за українську. Але війна швидко показала: сама кількість ще не гарантує переваги. Бо сучасна війна — це не лише ресурс. Це швидкість рішень,…
Розпочинаючи широкомасштабну війну проти України, росія мала лише одну мету — ліквідувати українську державність. Зрозумівши, що це не можливо реалізувати, росіяни вдались до цілої низки найрізноманітніших інструментів з метою ускладнення економічної та гуманітарної ситуації як для України, так і для світової спільноти.
Один з дієвих інструментів, які використовують рашисти, є намагання заблокувати морські торговельні шляхи у Чорному морі. Завдяки зусиллям підрозділів Сил оборони їм це не вдається реалізувати в повному обсязі. Про особливості так званої зернової угоди та роботу тимчасових зернових коридорів у Чорному морі кореспонденту АрміяInform розповів військовий експерт Петро Черник.
— Зернова угода є дуже цікавим зрізом у цій війні. росіяни почали дуже серйозно знищувати нашу портову інфраструктуру, бо не є таємницею, що з українських зернобобових культур годується приблизно пів мільярда людства. Це неймовірно багато. Насамперед 90% цих ресурсів споживають країни Африки. путін має там стратегічні цілі, а саме — спровокувати потенційний голод на цьому континенті. В силу своїх історичних, релігійних і культурних особливостей африканський континент одразу береться до вирішення будь-якої проблематики за допомогою зброї, — сказав він. — Якщо умовно закінчується українське борошно, то десь у центрально-африканських країнах може початися низка повстань. Розуміючи, що така структура, як ПВК «вагнер», також є російським інструментом на африканському континенті, то такий сценарій є цілком робочим. Умовні голодні бунти можуть спричинити величезні міграційні потоки, насамперед у бік Європи.
Петро Черник зазначив, що рашисти вдаються до мінування морських судноплавних шляхів, якими проходять багатотоннажні судна.
— У росії є для цього потенціал. Наприклад, дизель-електричний підводний човен проєкту «Варшавянка» може брати на борт до 24 сфероконічних мін із режимом підтоплення на глибину до 2-3 метрів, а балкери можуть мати осадку в 7-10 метрів. Без спеціальної апаратури побачити таку міну практично неможливо. Це і є найгірший сценарій, який росіяни можуть застосувати, — розповів він.
За його словами, союзники України по НАТО можуть боротися із цим явищем. Наприклад, турецький й румунський флоти мають відповідні сили і засоби. А історія свідчить, що за політичної волі можна організовувати навіть конвоювання потрібних вантажів. Наприклад, американська операція «Ернест Вілл» 1987–1988 рр. На завершення ірано-іракської війни іранці почали топити нафтові танкери, які рухались з Кувейту. Тоді американський флот взяв ситуацію під свій контроль.
— Ми розуміємо, що росіяни дуже підступний і нахабний противник. Вже є підтверджена інформація, що міни почали з’являтися поблизу узбережжя Туреччини. росія розводить руками, мовляв, ці міни зірвалися з якорів у північно-західній частині Чорного моря. На мій погляд, правильно перенаправляти усі морські транспорти виключно вздовж узбережжя таких країн, як Румунія і Болгарія. І було би дуже добре, якби судна взяли під воєнну охорону, — наголосив Петро Черник. — А у стратегічному контексті треба переорієнтовувати транспортування з морського шляху на залізничні полотна. Саме це і є стратегічною перспективою вирішення цієї проблеми.
