На Одещині суд визнав винною жінку, яка публікувала в чаті месенджера Viber інформацію про місця та час виконання завдань військовими територіальних центрів комплектування…
Нині путін уже розуміє, що стратегічної мети, тобто знищення української державності, йому вже не досягти, тож сьогодні ворог хоче виконати своє завдання-мінімум — вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Таку думку в прямому ефірі телемарафону «Єдині новини» висловив військовий аналітик полковник Петро Черник.
— Він буде сам себе перепризначати на президентський термін весною, йому потрібні хоч якісь результати. І якщо цей сценарій їм вдасться, то продати своїй бидломасі ідею, що, мовляв, ми наступали на Київ, на Херсон, на Миколаїв тільки для того, щоб відвернути увагу українців, а справжня наша мета повернути на «батьківщину» «лнр» і «днр», — для їхньої пропаганди не становить жодної проблеми, — переконаний військовий експерт. — Авдіївка і Бахмут — я би їх зав’язував в одну дихотомію — це стратегічні ворота до всієї Донеччини. Саме тому концентрують такі велетенські сили.
Втім, зазначає аналітик, справедливості заради варто зазначити, що за три тижні боїв під Авдіївкою росармія втратила щонайменше повноцінну дивізію.
— У частині особового складу — це 5 тисяч убитими, і цю цифру сміливо множимо на три, — продовжує офіцер. — Отримуємо 15 тисяч, а чисельність дивізії — 12 500 особового складу. Ну, а за технікою — це взагалі безпрецедентні втрати.
У цілому ж, переконаний Петро Черник, росіяни не зупиняться й битимуться на смерть, адже путін прекрасно усвідомлює, що вихід України на кордони 1991 року означатиме його повне фіаско та смерть, як політичну, так і фізичну. Тож не варто недооцінювати мобілізаційний ресурс ворога, який він сам оцінює в 1,5–3 мільйони штиків, — це неймовірно багато.
— А стрілецької зброї, починаючи з рушниці Мосіна 1891 року розробки й закінчуючи зброєю Другої світової війни, ППШ, ППС, не говорячи вже про автомати Калашнікова, у них дуже багато, патронні й снарядні заводи працюють на повну силу, — каже Петро Черник. — Адже росіяни помирали, помирають і будуть помирати «за родіну, за путіна, за вєлічіє», не можна нехтувати їхнім культурним кодом — він дуже серйозний.
