Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
З давніх часів релігія в різних її проявах тісно спліталася з військом. Перед боєм віруючі воїни обов’язково зверталися до богів за допомогою, а іноді проводили й різноманітні обряди чи богослужіння. У сучасній незалежній Україні церква також не стоїть осторонь від війська, й за кожною військовою частиною «закріплений» свій священнослужитель.
Більшість із них дійсно намагаються підтримувати військових, але були й такі, хто у ключовий момент, коли у 2014 році рф напала на Україну та анексувала Крим, виявилися ворожими агентами-зрадниками (протоієрей Кримської єпархії упц мп Дмитро Коротков. — Авт.), які, користуючись довірою військових, передавали ворогу інформацію про настрої серед військових та їхні плани щодо спротиву.
Питання духовної допомоги воїнам існувало в усі часі та є складовою високого бойового духу. Підтримка морально-психологічного здоров’я воїнів, їх мотивації, задоволення духовно-релігійних потреб є однією з важливих складових успішного виконання бойових завдань.
Служба військового капеланства Збройних Сил України — є структурним підрозділом Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, на який покладається реалізація конституційного права на свободу світогляду та віросповідання, організацію заходів для задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та членів їхніх сімей у мирний та воєнний час. Згідно зі Законом України «Про Службу військового капеланства» видача зброї та боєприпасів військовим капеланам заборонена.
Апарат військових капеланів і його функції в різних країнах майже однакові. До його головних функцій належать: проведення богослужіння для військовослужбовців та контроль за їхнім моральним і духовним станом, проведення релігійних обрядів, надання консультацій командуванню з релігійних питань тощо.
Про практичні аспекти роботи військового капелана кореспонденту АрміяInform розповів очільник мобільної групи військових капеланів молодший лейтенант капеланської служби отець Володимир Ганчій.
— Свій шлях священника я розпочав ще у 2010 році, коли став парохом однієї з релігійних громад Львівщини. До того я шість років навчався у Львівській духовній семінарії Святого Духа УГКЦ та водночас отримував світську освіту в Українському Католицькому Університеті, — починає розповідь отець Володимир. — Будучи парохом, я разом з іншими священниками намагався брати активну участь у підтримці наших військових. Ми розуміли, що за законом ми не маємо брати до рук зброю, але можемо принести іншу користь.
Парох Володимир часто відвідував львівський Гарнізонний храм Святих Верховних Апостолів Петра та Павла, де спілкувався з іншими священниками та друзями, а в червні 2023 року вирішив, що має зробити більше, ніж зараз — стати військовим капеланом.
— Основний напрямок діяльності капелана — вміти надати підтримку людині незалежно від її релігійних поглядів. Основні принципи капеланства включають рівність представників усіх віросповідань і військових капеланів незалежно від їхньої належності до релігійної організації, а також толерантне ставлення до представників інших релігійних організацій. Я — священник Української греко-католицької церкви, і моє завдання тут не полягає в тому, щоб люди прийняли мою церкву або релігію. Моє завдання полягає в тому, щоб захисники не втратили віри та надії, — наголошує священник. — Моя група зараз працює з хлопцями та дівчатами, які тривалий час перебувають далеко від близьких та дуже часто бувають у стресових ситуаціях. Також ми відвідуємо поранених та хворих у медичних закладах.
Володимир каже, що намагається вислухати кожного військового, який потребує духовної підтримки.
— Ми молимося разом з військовими, щоб надати їм сили загоїти фізичні або духовні рани. Показати їм мотиваційні шляхи оздоровлення та продемонструвати людям, що вони не самотні. Бог завжди дає людині сили, й наше завдання — допомогти їй це відчути, щоби вона щодня була зібрана та вмотивована, — зауважує військовий капелан Володимир. — На війні люди різних релігійних поглядів мають поважати одне одного, й яскравим прикладом такої поваги для мене був випадок, коли мусульманин не покинув приміщення, де ми молилися з християнами, а залишився і молився з нами. Після молитви я запитав його, чому він так вчинив, й отримав відповідь: «я поважаю своїх побратимів — ми маємо бути разом».
Розмовляючи з військовими, капелан завжди каже, що на війні відбувається захист людського життя в цілому. Бо якщо їх не буде тут, то далі життя також не буде. Зберігаючи своє життя, військові мають можливість зберегти життя інших людей, які перебувають за їхніми спинами в тилу.
У районі бойових дій отець Володимир зустрів дуже багато людей, з якими колись навчався або зустрічався у житті, але дуже давно не бачився. Знайшов він тут дуже багато нових друзів. За його словами, це є доказом, що він не просто так сюди потрапив.
Закінчуючи розмову, молодший лейтенант капеланської служби отець Володимир Ганчій акцентував, що наші військові мають знати, що за них моляться дуже багато різних людей, бо їхня праця зараз неоціненна.
— Нехай Бог оберігає кожен крок вашого життя, а також тих, хто є з вами, — наголосив він.
Фото автора
