Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
У Києві презентували культурно-мистецький проєкт «Храми під вогнем». Активісти проєкту створили онлайн-платформу «Храми під вогнем», щоб привернути увагу до релігійних споруд, знищених росіянами під час війни. На сайті вони публікують фото та відео пошкоджених і зруйнованих храмів різних конфесій.
Проєкт здійснюється за підтримки Українського культурного фонду, державної інституції, яка багато років підтримує українських митців. Проєкт має на меті зафіксувати руйнацію культурної спадщини, щоб у майбутньому притягнути рф до відповідальності за цей воєнний злочин.
— Ми створили платформу, на якій збираємо фото- та відеосвідчення і вже провели зйомку 16 храмів у Донецькій та Харківській областях. Для цього ми збирали свідчення людей щодо руйнації храмів через агресію рф. Здебільшого ми працювали у помаранчевій зоні, завдяки військово-цивільному співробітництву отримували доступ до об’єктів на щойно звільнених територіях. російська агресія торкається всіх конфесій, не тільки УПЦ чи ПЦУ, окупанти нищать всі храми: святині кришнаїтів, протестантів, руйнують мечеті, їм байдуже, що руйнувати в нашій країні, — зазначила керівник культурно-мистецького проєкту «Храми під вогнем» Ірина Лисенко.
На сьогодні окупаційними військами рф зруйновано і пошкоджено близько 500 храмів.
— Варто сказати, що українські Збройні Сили намагаються не займати позиції біля храмів, наші захисники відмічають пам’ятки архітектури, храми, де не можна вести вогонь. Натомість для росіян це орієнтири для обстрілів, тому багато пам’яток зазнають руйнування, — зазначив науковий консультант проєкту, доктор філософських наук, професор релігієзнавства Юрій Чорноморець.
Учасники проєкту наголошують, що дуже важливо взяти свідчення і здійснити їхню відеофіксацію одразу, щоб мати інформацію, не спотворену пізнішими наративами. Документальне фіксування культурного геноциду продемонструє справжнє обличчя агресора і сприятиме покаранню.
Говорячи про релігійний підтекст цієї війни, Юрій Чорноморець підкреслив, що російська православна церква зазнала еволюції під час третього правління путіна і почала проповідувати м’який варіант релігійного фашизму.
— У цій світоглядній картині, побудованій на ідеї «руського мира», не було місця для України, українців, наших будинків і храмів. Це дозволяло їм здійснювати ідеологічну мобілізацію і релігійна пропаганда російської православної церкви почала проповідувати відвертий нацизм, а це не може не відобразитися на стані людей, що воюють проти України, воюють, як варвари, не жаліють ні дітей, ні храмів, — підкреслив науковий консультант проєкту.
На онлайн-платформі проєкту «Храми під вогнем» представлені, зокрема, Свято-Троїцький храм, Церква Святого Іоана Богослова, Церква Миколи Чудотворця, що у Харківській області, Свято-Георгіївський скит Святогорської Успенської лаври та Костянтинівська мечеть у Донецькій області, та інші релігійні споруди різних конфесій.
З майже 500 зруйнованих храмів, які вдалося задокументувати, значна частина — це храми різних конфесій і різних релігій. Варто розуміти: навіть якщо храм не є пам’яткою архітектури, часто він є центром культурного і духовного життя громади і це важливий фактор визначення дій окупантів як культурного геноциду.
Команда Ukrainian Heritage Monitoring Lab, яка бере участь у проєкті, сфокусована на пам’ятках культурної спадщини, зокрема архітектурної. За словами фахівчині з документування спадщини для кримінальних проваджень Ukrainian Heritage Monitoring Lab Роксолани Макар, щоб кваліфікувати дії російської армії як геноцид дуже важливим фактором є саме руйнація культурних пам’яток, важливих для суспільства. Саме це є ознакою того, що вчиняється геноцид над певною групою людей.
росіяни не лише обстрілюють храми, пошкоджують і мародерять культові споруди, але й перетворюють храми на стратегічні військові цілі, створюють склади боєприпасів на території храму або військові шпиталі, чи використовувати дзвіницю храму для огляду територій навколо.
— Масовість того, що роблять російські військові з храмами і культурними пам’ятками, дає нам право вимагати справедливості у міжнародних судах, хоча це буде тривалий і складний процес. Кейси міжнародних судів, що стосуються культурної спадщини, тривали від 6 до 10 років. Слід розуміти, що росія буде жорстко і брудно протистояти відновленню справедливості, — зазначила вона.
Команда Ukrainian Heritage Monitoring Lab готує документування за міжнародною методологією Forensic Heritage (що передбачають ретельне обстеження об’єктів для їх відновлення).
— Ця методологія сфокусована на зборі чистих даних, які не можна піддати сумніву щодо справжності як докази у міжнародних судах. Ми також підбираємо пам’ятки, які дійсно можуть слугувати безперечним доказом того, що російські військові вчиняють злочини проти культурної спадщини під час цієї війни. Будемо готувати ці матеріали для оформлення в кейси для міжнародних судів і співпрацюємо з державними органами, щоб злочинці були покарані, — наголосила Роксолана Макар.
Водночас важливо, щоб храми, які є архітектурними пам’ятками, були відновлені як автентична культурна українська спадщина. Збереження архітектурної спадщини у її первинному вигляді, відбудові й реставрація мають бути спрямовані насамперед на збереження автентичності.
