На ці запитання відповідає головний судовий експерт КНДІСЕ, військовий психолог, кандидат психологічних наук, полковник запасу Едуард Литвиненко. — Серед полонених вже неодноразово виявлялись…
Днями у Вінниці, у «Галереї XXI», відбулась презентація книги Світлани Пенькової «Українські Колібрі». Видання присвячене загиблому під час виконання бойового завдання чоловікові авторки — борттехніку однієї з авіаційних бригад Повітряних Сил Віктору Пеньковому.
«Українські Колібрі» розповідають про історію родини українського військовослужбовця. Про кохання та народження дітей. Про цікаві, подекуди кумедні моменти, подорожі, веселощі та щирий сміх. Про важкі, почасти негероїчні, а зовсім буденні проблеми, які поставали на шляху сім’ї військового. Про ротації, війну та жертовність. Про любов до друзів, побратимів, праці і до рідної землі. Про щирість у стосунках та безмежну взаємопідтримку.
«Наша родина є відображенням майже кожної української сім’ї та своєрідною проєкцією всієї України, яку намагається розіп’яти ворог. Проте ми не здались і ніколи не поступимось найдорожчим — родиною та країною», — зауважила авторка.
Як розповіла пані Світлана кореспондентці АрміяInform, ідея створити книгу виникла в неї майже одразу після того, як вона дізналась про загибель чоловіка. Через деякий час, коли жінка потрохи знаходила в собі сили повертатись до життя, вона пройшла курс письменницької майстерності від провідних українських майстрів слова. Загалом, аби видання побачило світ, знадобилось 9 місяців.
— Ідея написати книгу виникла майже через добу після загибелі Віктора. Але я відігнала від себе цю думку, адже спочатку не могла до кінця повірити в те, що трапилось. Увесь час сподівалась, що це якась помилка. Після похорону вже зрозуміла, що маю втілити ідею в життя. Все своє свідоме життя мій чоловік присвятив служінню Батьківщині. Його внесок в здобуття волі для України, в її майбутнє та в нас як в родину є неоціненним. І я хочу розповідати про це нашим дітям, нашим нащадкам і всім українцям. Тому треба створювати такі книжки, читати їх, щоб розуміти і пам’ятати, якою ціною нам дається воля.
Обрати назву «Українські Колібрі» Світлану надихнула Оксана Забужко. Саме після зустрічі з видатною письменницею та публіцисткою авторка переконалась, що її рішення щодо найменування видання є правильним та влучним. Адже колібрі — найменші, дуже незвичайні та багато в чому унікальні пташки. Вони можуть літати у всіх напрямках, навіть назад або догори ногами, вміють нерухомо зависати майже вертикально. Їхня швидкість польоту має рекордні показники і може сягати до 100 км на годину. Вчені стверджують, що колібрі просто створені для польоту.
— Як і мій чоловік, який безмежно любив небо, це дійсно була його стихія. А техніком він був від Бога. Відремонтувати міг буквально все, тож ніколи техніку не підводив, а техніка не підводила його. Тому колібрі були символом у нас в сім’ї. А ще ці пташки майже не приживаються в неволі, вони дуже сміливі, можна сказати, навіть безстрашні. Це добре помітно під час виведення пташенят, коли колібрі можуть нападати на птахів набагато більшого розміру, ніж вони самі, і боротися безстрашно та відважно. Так, як і українці. Нас практично неможливо спіймати та зламати.
Під час заходу Світлана подякувала всім присутнім за підтримку їхньої родини у найважчий період. Найбільші слова подяки вона висловила своїм батькам і дітям — доньці Вікторії та сину Максиму.
— Мої діти впродовж року стали для мене і психологами, і терапевтами, і реабілітологами. А також — вчителями. Вони навчили мене того, що світла пам’ять — це життя, надія — це підтримка, віра — це сила, а любов — це сенс.
читайте також:
Під час презентації був проведений аукціон. Лотами стали картини однієї з вінницьких художниць. Усі кошти, отримані з аукціону та від продажу книги «Українські Колібрі», будуть спрямовані на допомогу одному із підрозділів Збройних Сил України. Варто зазначити, що Світлана Пенькова наразі активно допомагає українським захисникам як волонтерка.
Старший бортовий авіаційний технік Віктор Пеньковий — кадровий військовослужбовець. Від початку широкомасштабної агресії рф воїн активно долучився до бойових дій. Ризикуючи життям, підполковник Пеньковий у складі екіпажу вертольота Мі-8 неодноразово виконував польоти на знищення ворожої техніки та живої сили противника.
Завдяки сміливості та рішучим діям екіпажу в травні минулого року в районі Троїцького на Донеччині було знищено 100 російських окупантів, 30 одиниць броньованої та спеціальної техніки. Мужні та професійні дії вертолітників допомогли підрозділам Сухопутних військ зупинити наступ військ противника на цьому напрямку.
Загалом на території тимчасово окупованої Донецької області екіпаж успішно виконав майже 30 бойових вильотів, під час яких випустив 444 некеровані ракети класу «повітря-земля» по колонах та позиціях противника.
Загинув підполковник Пеньковий у листопаді 2022-го: екіпаж Мі-8 під командуванням полковника Хоміка був підбитий із ПЗРК противника.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Віктор Пеньковий був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ та ІІ ступеня.
— Цей захід, як і книга, присвячені Віктору Пеньковому. Він віддав своє життя, а це найдорожче, що є в людини, закривши собою небо. Я йому вдячна за 23 роки спільного щасливого життя. Сподіваюсь, що всі присутні зарядились душевним людським теплом, гарним настроєм, адже все, що робив мій чоловік за життя, було щиро, сердечно і про життя. Упевнена, що ця світла подія дасть нам часточку впевненості, сили та наснаги для наближення нашої Перемоги, — підсумувала Світлана Пенькова.
Фото автора
