Інформація оприлюднена на сайті МОУ. Оновлена система додаткових винагород у Силах оборони України, що діє з 1 червня 2026 року,…
Вони завжди готові вчасно надавати першу медичну допомогу на фронті, аби зберегти життя та здоров’я кожного армійця. Для кожного з них — це постійна повсякденна робота з величезним медичним досвідом та постійним навчанням та самовдосконаленням.
До початку війни Анна, яка родом з Волинської області, працювала акушеркою у цивільній лікарні, тож певні ази з медицини вже мала. Поряд з цим з 2016 по 2018 рік проходила військову службу за контрактом і вивчала військову медицину. Наразі, вона вважає, що допоки приносить користь своїй військовій частині — її місце тут.
— У мої обов’язки входить надання першої медичної допомоги пораненим та соматичним хворим військовослужбовцям. Тут велике значення має і те, чи надавалася домедична допомога бойовими медиками підрозділу. Якщо кровотеча зупинена, джгут переведений на тампонаду, туге бинтування проведено, я перевіряю ефективність цього, за необхідності ввожу кровозупинні засоби тощо. Проте, інколи буває, що в підрозділі не завжди є бойовий медик, тож це доводиться робити самій, щоб поранений добре себе почував, та доставити його на наступний рівень евакуації задля надання кваліфікованої лікарської допомоги, — розповідає фельдшер медичного пункту окремої десантно-штурмової бригади Анна.
Військовий лікар окремої десантно-штурмової бригади з Харкова Марк участі в бойових діях раніше не брав, проте мав величезний медичний досвід, який став йому у пригоді на фронті.
— Ми на своєму етапі приймаємо пораненого від групи, яка доставляє його з передової та повинні його вчасно доставити до стабілізаційного пункту, надаючи при цьому першу домедичну допомогу. До кожного пораненого необхідно відноситися індивідуально. Тут треба готуватися до будь-якого розвитку подій. Я за освітою лікар-стоматолог, хірург. За час цієї війни, я вважаю був корисним, комусь врятував життя, комусь кінцівку. Хтось повинен і це робити, — каже Марк.
Віталіна з Хмельниччини, санітарний інструктор батальйону, свого часу мріяла про військову професію та вступила до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на льотний факультет, проте через стан здоров’я покинула навчання та надалі закінчила Харківський медичний інститут, а з 2017 року уклала контракт та проходить службу в окремій десантно-штурмовій бригаді.
— Насамперед необхідно надати допомогу пораненим, вони можуть бути як легкі, так і важкі. На цьому етапі важливу роль відіграє час, інколи невелику відстань можна долати довго, враховуючи небезпеку та постійні обстріли. Військовий медик повинен постійно навчатися та розвиватися, — зазначила Віталіна.
Для лікаря-хірурга окремої десантно-штурмової бригади старшого лейтенанта медичної служби Юрія війна розпочалася з червня 2023 року, коли він був мобілізований до війська.
— Моя робота на стабілізаційному пункті пов’язана з невідкладною ургентною допомогою, яку ми надаємо військовослужбовцям, які дістали поранення. Тут ми зупиняємо кровотечі, переглядаємо турнікети та робимо їх конверсію, стабілізуємо стани наших бійців і надалі відправляємо на подальший етап евакуації — до військового шпиталю. Зазвичай ми працюємо у вечірній та нічний період доби. Є поранені з пошкодженими верхніми та нижніми кінцівками внаслідок підривів на мінно-вибухових засобах, є кульові поранення та багато поранених з контузіями. Спільно з нашою бригадою працюють й анестезіологи, — ділиться досвідом Юрій.
На думку Юрія, військовий лікар, його категорії, повинен мати певний досвід, оперативно ухвалювати рішення, вміло надавати невідкладну медичну допомогу та вчасно доставляти пораненого до шпиталю.
Фото автора
Відео автора та пресслужби бригади
