Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
До початку широкомасштабної агресії російської федерації Олег з Дніпропетровщини на псевдо «Петрович» був успішним підприємцем. Проте війна внесла свої корективи в його життя.
Кореспондент АрміяInform поговорив з військовим про його бойовий шлях та особливості служби.
Перші дні російсько-української війни
— Просто сидіти вдома не зміг, пішов до центру комплектування, — розповідає «Петрович» про перші дні війни. — У ТЦК та СП отримав направлення до одного з підрозділів Сил територіальної оборони, що формувався на території Дніпропетровської області.
Згодом Олег склав Військову присягу та вирушив зі своїми побратимами на полігон для проходження навчання. За деякий час його підрозділ відправився на Херсонський напрямок. Після виконання завдань на півдні України Олег з побратимами воював в районі Авдіївки на Донеччині.
Сьогодні «Петрович» зі своїм підрозділом захищає північні рубежі нашої держави.
Досвід, набутий під час навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, та робота на керівних посадах стали у пригоді «Петровичу». Він прийшов до лав Збройних Сил України на посаду стрільця, а вже згодом прийняв командування взводом.
Дикість росіян
Під час виконання завдань в різних регіонах України «Петрович» на власні очі бачив, що всупереч нормам міжнародного гуманітарного права ворог знищує об’єкти соціальної та критичної інфраструктури.
— Дико розуміти, що росіяни з тієї сторони прекрасно бачать, що у нас зараз йде збір урожаю, а вони навмисно стріляють по сільгосптехніці, — говорить Олег про обстріли прикордоння росіянами. — Вони руйнують те, що не є військовою інфраструктурою. Дико, що вони нас хочуть бачити рабами. Проте ми їм цього не подаруємо.
Після побаченого під час виконання бойових завдань в різних куточках України, стає зрозуміло, що цінності росіян та українців разюче відрізняються. «Вони ставлять собі за мету — збагачення будь-яким чином, а ми навпаки намагаємось допомогти одне одному», — констатує Олег.
Допомога місцевому населенню
Підрозділ «Петровича» завжди надає допомогу місцевому населенню.
— Ми йдемо і питаємо у людей: у вас вода є, у вас хліб є? Де б ти не був, люди діляться, і ми ділимось. Вони мають здорове бажання нам допомогти, а ми не маємо права не спитати, чи в них все є, і зі свого боку допомогти людям, — каже Олег.
Після перемоги
— Мрію про перемогу і про те, що наступить мирне життя, і ми повернемось до родин… Я кажу: штик до штика — і буде міцний паркан. І тому я є одним з тих міцних штиків, який робить паркан, що зупинить загарбників, — стверджує «Петрович».
Фото автора та з фотоархіву героя
