Про одну з моделей повітряних суден, що були перетворені на брухт на ворожих летовищах у перший день нинішнього літа, — літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50,…
Грантові програми для ветеранів на започаткування або розвиток власного бізнесу, запропоновані Урядом з квітня цього року, стали успішним проєктом, яким скористалися захисники і захисниці. Загалом від старту ветеранського компонента грантової програми «Власна справа» переможцями стали вже 119 ветеранів та членів родин учасників бойових дій, які отримають гранти на 47 млн грн. Про те, які складнощі можуть виникнути на шляху до відкриття власного бізнесу і як отримати грант від держави, кореспондентці АрміяInform розповів ветеран, діючий військовослужбовець НГУ, бізнесмен з 20-річним досвідом, голова Асоціації підприємців-ветеранів АТО Сергій Позняк.
— Як ви оцінюєте доступність гранта і складність процедури подання заявки? Зокрема, в одинадцятій хвилі подачі із 40 заявок схвалені були 19, це багато чи мало?
— Як для пілотної програми, це дуже гарний показник, тобто майже половина учасників. Йдеться про програму грантів для ветеранів та членів їхніх родин, за якою можна отримати грант на 250 тис. грн, 500 тис. грн або 1 мільйон грн. Ми брали активну участь у її створенні, і це один з найбільш ефективних проєктів Міністерства економіки. Слабким місцем програми, складним для подолання ветеранами, залишається банк. Тому що верифікація за банківськими нормативами для ветеранських бізнесів, для людей, які зараз на війні, не підходить. Людина, яка півтора року воює і не займається своїм бізнесом, а потім хоче отримати фінансування, і їй потрібно доповідати по банківському майновому стану, — не може цього зробити. Звісно, там може бути директор, дружина може вести справи, але якщо власника бізнесу немає на місці, бізнес просідає, я це знаю по собі. Коли немає доступу до управління компанією, до тендерів, до повноцінної конкуренції, важко отримати схвалення саме через банк. Вихід із ситуації — це залучення небанківських фінансових установ до фінансування ветеранських бізнесів. Цей вихід успішно реалізує наша Асоціація підприємців-ветеранів АТО. У 2021 році ми таким способом профінансували ветеранські бізнеси більш ніж на 2 млн доларів за пільговими ветеранськими програмами. А в цьому році ми так профінансували ветеранських бізнесів на 10 млн грн приблизно. Це як варіант, якщо не вдається отримати державний грант.
— З вашого досвіду, з якими проблемами до вас найчастіше звертаються ветерани та ветеранки на шляху до отримання гранта саме на початку, на етапі подання заяви і здобуття гранта від держави?
— Зокрема, це складання бізнес-плану. Ми реалізуємо успішну практику через освітні програми. В Асоціації є безкоштовна освітня програма, що триває 10 днів, ми проводимо її двічі на місяць. Це вісім лекції, плюс пітчінг, програма допомагає зрозуміти, що таке бізнес, як вирішувати проблемні питання. В одному з модулів ми розповідаємо, як складати бізнес-план, проходимо найскладніші компоненти заявки, і вже після цього навчання люди подаються на гранти під керівництвом менторів від нашої Асоціації. Ментори — це потужні підприємці з досвідом, вони допомагають пройти шлях до отримання гранта. І тут я не говорю про інтеграцію ветеранів у суспільство, бо вважаю, що зараз навпаки суспільство необхідно інтегрувати у ветеранську спільноту. Це не ветерани випали з життя, а деякі цивільні випали з реальності.
— Крім розвитку ветеранського бізнесу, проєкт передбачає створення робочих місць?
— Звичайно, у такий спосіб створюються робочі місця: якщо грант на 250 тис. грн — то одне робоче місце, 500 тис. грн — два робочі місця, 1 млн грн — чотири робочі місця, причому двоє з них мають бути учасниками бойових дій. Хоча з досвіду скажу, що ветеранів навіть більше працевлаштовується. Коли створюється або розвивається ветеранська компанія, ветерану легше наймати ветеранів, так би мовити, перевірка «свій-чужий» вже пройдена, у них спільні цінності, тому вони легше комунікують і успішніші за будь-який цивільний бізнес. Отже, ветеранські бізнеси більш ефективно здійснюють економічно-господарську діяльність.
— Чи повинні учасники мати власний стартовий капітал для участі у грантовій програмі і мінімальний досвід у бізнесі? Чи можуть бути цілком початківцями і покладатись суто на грантові кошти?
— На грант у 250 тис. грн не потрібен власний стартовий капітал. А на гранти 500 тис. грн або 1 мільйон гривень необхідно мати 30% власного капіталу, тобто власної участі у проєкті.
Як ветерану взяти участь у програмі? Це можна зробити онлайн, подавши заяву через портал «Дія». Також на сторінці порталу вказані подальші етапи подання заяв та гранична сума мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу. Якщо ви не впевнені щодо свого бізнес-плану, можете звернутися для консультації та отримати допомогу в написанні бізнес-плану від партнерів програми.
— Чи достатньо 250 тис. грн для старту власного бізнесу?
— Залежить від того, який бізнес. Нині у нас «портфель» по групі приблизно 600 млн грн, свій бізнес я починав з 400 доларів. Я просто не знав, що потрібен капітал, я був охоронцем і вирішив стати бізнесменом. Так, було дуже важко, але головне — це бажання. Вже 24 роки я займаюся бізнесом, і навіть не пам’ятаю моменту, який став вирішальним у питанні, навіщо я зненацька став бізнесменом і створив собі це маленьке «пекло», але мені подобається. Немає нічого неможливого. Колись казали, що неможливо ходити без ноги, але сьогодні я ходжу.
— Які успішні ветеранські бізнеси, що стартували з «Власної справи», можете назвати?
— Один із таких успішних кейсів — це бізнес з очистки поверхонь лазером. Наш ветеран побачив у ютубі відео, де китайці очищують електродвигуни лазерним променем. Він позичив 15 тисяч доларів, поїхав у Китай і три місяці шукав такий мобільний пристрій, який йому підійшов і його можна було б возити в машині до замовника. Спочатку він мав невеликі замовлення. А потім пішов до нас вчитися, дізнався, що таке маркетинг. Тож коли приварювали тризуб на щиті Батьківщини-матері, він отримав державне замовлення і чистив щит на монументі. Це дуже показовий кейс, а зараз цей ветеран працює за грантом. Так само успішно розвивається ветеранський бізнес Electric Future LLC/L.Riker, це автосалон, що торгує електромобілями.
— Тобто ви б радили пройти відповідну підготовку, перш ніж зануритися у світ бізнесу і намагатися здобути грант?
— Навчання — це симулятор бізнесу, людина може натренуватися без якихось втрат. Ми пропонуємо вісім навчальних блоків: це юридична складова, корпоративна безпека, первісність бізнесу, маркетинг, вихід на європейські ринки, фінансова звітність, бухгалтерський облік і стратегічна складова бізнесу. І це лише перший рівень, тобто для початківців. Крім того, нині з випускниками з Аспен Інституту розробляємо програму вже для сталого бізнесу, який прагне запроваджувати потужні стратегічні інструменти. До речі, серед ветеранів багато представників великого бізнесу. Зараз портрет людини, що воює, дуже сильно змінився. До війська пішло багато людей, які мали великі компанії. Зокрема, я закінчував курс МВА у Києво-Могилянській академії, і з потоку 20% слухачів пішли воювати, тобто це власники великих бізнесів.
— На вашу думку, чи достатньо коштів виділено в бюджеті для ветеранських бізнесів?
— Більш ніж достатньо, адже немає цілі просто роздати гроші платників податків. До речі, це перший пілотний проєкт, у якому контролюється подальша доля бізнесів, що отримують гранти. Дуже добре, що Міністерство економіки залучило до розробки програми саме підприємців з бойовим досвідом. Ми вже маємо наслідки того, що профільним відомством керують люди без бойового досвіду. Нещодавно Агентство «Рейтинг» опублікувало дослідження, за яким рівень поваги до ветеранів знизився вдвічі (з 52% до 25%), а рівень роздратування ними — виріс втричі (з 6% до 18%). Це дуже тривожні сигнали, які демонструють, що напруга між військовими і цивільними зростає. Міністерство економіки залучило до роботи над грантовим проєктом саме військових, які мають бойовий досвід, які знають і болі і радощі, що корисно ветеранам, а що ні. А якщо людина не воювала — як їй пояснити, що тобі потрібно? Неможливо пояснити, що таке іти на штурм, коли в тебе хмара куль летить. Неможливо пояснити, як це — бігти по мінному полю, коли з усіх боків стріляють. Цивільні надто далекі від таких речей, не можна їх звинувачувати в цьому, але і програми вони створюють на свій розсуд, не враховуючи реальних потреб ветеранів. Між іншим, за звітом Розрахункової палати про діяльність Мінветеранів, 182 млн неефективно використаних коштів. Оце наслідок незнання потреб. Вони не воювали і не розуміють, як ефективно використати ці кошти на вирішення ветеранських проблем.
— Тобто, на вашу думку, програма грантів для ветеранів та членів їхніх сімей ефективна і прозора?
— Так, це один з найуспішніших пілотних проєктів на сьогодні. Це елемент мотивації для тих, хто воює. Підприємців на фронті найбільше. За дослідженням Українського ветеранського фонду щодо категорій зайнятості чинних військовослужбовців, підприємці лідирують серед інших категорій, багато бізнесменів зараз в окопах. І вони повинні знати про те, що коли повернуться, то матимуть перспективу, у них буде підтримка і від держави, і від суспільства. Як він буде воювати, якщо сидячи в окопі думає, що поки воює, його бізнес потроху занепадає і невдовзі дітям нічого буде їсти. Про це необхідно говорити, бо знову ж таки, за даними досліджень, 60% ветеранів не проінформовані про належні їм послуги, пільги і статус, але я впевнений, що ситуація вирівняється.
