Про це йдеться в повідомленні на сайті Ради ЄС. Санкційний пакет також містить суворі багаторівневі економічні санкції, спрямовані на ключові…
Командир мобільної вогневої групи ППО окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, яка полює на ворожі дрони, Данило народився та виріс в Енергодарі. До початку вторгнення рф в Україну у 2014 році разом з батьком працював на Запорізький АЕС слюсарем з ремонту реакторно-турбінного відділення. Незаконна анексія рф Криму та війна за Донбас не залишили хлопця байдужим, тож у 2014 році він із власної ініціативи пішов захищати Батьківщину.
— Коли у 2014 році розпочалася мобілізація та я побачив, що до військкомату йдуть молоді чоловіки, у яких удома залишаються маленькі діти, я зрозумів, що маю йти на фронт, бо інакше не зможу з цим жити, — пригадує ті події хлопець. — Оскільки у мої 19 років військового досвіду в мене не було, то у військкоматі мені запропонували підписати контракт із ЗСУ. Отже, я спочатку потрапив до однієї з частин ППО, а потім у складі загону «Дика качка» воював на позиції «Зеніт» біля Донецького аеропорту. Там я й дістав своє перше поранення.
Одного дня, коли по позиції знову почала працювати ворожа САУ, Данило отримав завдання знайти корегувальника російської артилерії. У 2014 році ще не було, як зараз, масового використання дронів, тож корегування здійснювалося за радянською методикою, коли один з артилеристів висувався максимально близько до ворожих позицій і по радіостанції корегував вогонь. Якоїсь миті хлопець відчув у роті присмак металу та знепритомнів. Побратимам вдалося швидко знайти пораненого й передати його медикам.
— Після закінчення лікування я повернувся до своєї частини й ще кілька разів їздив на ротації на фронт. Згодом за станом здоров’я мене перевели до навчального центру на Харківщині, де я став інструктором з вогневої й тактичної підготовки в курсантів, — розповідає Данило. — Наприкінці 2016 року я звільнився з ЗСУ та повернувся працювати на свою атомну станцію.
З огляду на бойовий досвід хлопця у «військкоматі» його внесли до оперативного резерву першої черги, тож широкомасштабне вторгнення рф 24 лютого 2022 року не стало для нього несподіванкою.
— 22 лютого 2022 року мені прийшла повістка з «військкомату», і вже о 6-й ранку 24 лютого я з іншими хлопцями їхав в автобусі до військової частини. Перші бої ми прийняли під Волновахою. Там я дістав дуже важку контузію, з якою довелося продовжувати воювати. Ворог тоді дуже стрімко просувався, тож я мав навіть виходити з оточення. Тоді я зрозумів, що мій попередній бойовий досвід, здобутий в АТО, майже нічого не вартує. Зараз війна набагато інтенсивніша та жорстокіша, — наголошує військовий. — Головна відмінність у тому, що ти дуже часто бачиш обличчя ворогів, по яких ти стріляєш, а вони стріляють у тебе. Психологічно це дуже важко, особливо вперше.
З огляду на те, що ворожа авіація зараз здебільшого працює з великих відстаней від лінії фронту та майже не заходить у зону досяжності переносних зенітних комплексів, хлопцеві, як командиру зенітного відділення, було поставлене завдання підготувати до застосування мобільну вогневу групу для боротьби з ворожими дронами.
— З липня цього року нам вдалося дообладнати пікап та внести відповідні зміни у конструкцію турелі для кулемета «Браунінг М2». Також ми чітко розподілили обов’язки, провели бойове злагодження та стали єдиним військовим організмом, — зазначає Данило. — З дронами набагато складніше, ніж з літаками, де твоє головне завдання — дати ракеті захопити ціль та натиснути на гачок. Тут необхідно виявити малорозмірну ціль у повітрі, навестися на неї та вразити невеличкою кулею. Зараз ми щодня виїжджаймо на бойову роботу…
Нині хлопець мріє отримати відпустку, щоб зустрітися з родиною, яку нещодавно вдалося вивезти з тимчасово окупованого Енергодара на підконтрольну територію до Києва.
— Мій батько, який працював зварювальником на АЕС, провів у російському полоні 8 місяців. Знаючи, що я військовий, окупанти за цей час неодноразово телефонували мені з його телефона та намагалися змусити працювати на них в обмін на те, що батьки залишаться живими. — обурюється військовий. — Це було дуже важко психологічно, але зараз уже все добре, тож я готовий воювати з подвійною силою!
Після нашої перемоги Данило мріє створити міцну родину та повернутися працювати на Запорізьку АЕС.
Фото автора
