Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Invictus Games — це не змагання в параолімпійському стилі, де кількість медалей надзвичайно важлива. Це захід з адаптивних видів спорту, який призначений для ветеранів, військовослужбовців, вшанування конкретних людей, конкретних вчинків.
Про це під час дискусії на тему: «Зворотний бік медалей Інвіктус» розповіла Ілона Волошина, національна координаторка Ігор Нескорених в Україні.
— Принц Гаррі (герцог Сассекський , засновник «Invictus games». — Ред.) постійно наголошує у своїх промовах, що цей захід відбувається не заради перемоги і медалей. Він більше — задля будування нових ідентичностей, нових цілей в житті, — зазначила Ілона Волошина.
Також вона зазначила, що в медіапросторі, після повернення учасників змагань, було дуже багато новин. Головний меседж — Україна привезла найбільшу кількість медалей та нагород за всю історію нашої країни. Що неодмінно є досягненням та надзвичайним результатом.
— Дійсно, наш прапор учасники піднімали на п’єдесталі 34 рази. Проте, на мій погляд, це помилковий наратив, від якого ми маємо відходити. Тому що він нівелює особисті досягнення та зростання кожного з наших учасників і самі засади цінностей проєкту, — розповідає Ілона Волошина.
За словами національної координаторки Ігор Нескорених в Україні, лікарі давали 8–10 відсотків шансів на життя деяким з учасників. А вони, мало того, що у збірній Ігор Нескорених показали нереальні для себе результати, а й тим самим стали мотивацією для тих, хто має схожі поранення.
— Медалі — це індекатор докладених зусиль учасників і тренерів, але це не головне, — підсумувала вона.
