Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Весна 2014 року — загрозливий і відповідальний період нашої новітньої історії. Зокрема, у контексті забезпечення і підготовки Збройних Сил України до майбутніх боїв на Донбасі під час АТО.
Про раптове призначення на посаду очільника оборонного відомства та непрості рішення, які доводилось ухвалювати, кореспондентам АрміяІnform у ексклюзивному інтерв’ю розповів начальник Національного університету оборони України генерал-полковник Михайло Коваль.
З його слів, призначення на посаду Міністра оборони України було неочікуваним. Адже наприкінці березня як один із заступників голови Держприкордонслужби України він перебував у Маріуполі та організовував підсилення українських прикордонних підрозділів на цьому напрямку. Раптом — виклик до столиці й розмова з вищим керівництвом держави на тему переходу до новоствореної Національної гвардії України. І коли 24 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла відставку виконувача обов’язків Міністра оборони України Ігоря Тенюха і ухвалила пропозицію про призначення Михайла Коваля — це було несподіванкою для нього самого.
— Після голосування мене викликали в кабінет Голови ВРУ. Там були Арсеній Яценюк, Олександр Турчинов і Андрій Парубій. Розмова була короткою, її суть можна висловити одним реченням: генерале, треба витягнути ситуацію — у нас іншого шляху немає, — згадує генерал-полковник М. Коваль.
Також він наголошує, що ситуація у війську на той момент була критична. У аспектах, які визначали боєготовність підрозділів, неозброєним оком помічався згубний вплив діяльності російських агентів впливу. А їх, зі слів генерал-полковника, після «господарювання» команди втікача-януковича не бракувало.
— Я часто помічав, що на нарадах доповідають одне, а насправді стан справ виявлявся значно гіршим. Тоді намагався особисто виїжджати у війська, заглиблюватися у багато проблем забезпечення війська. Я полетів на перешийки — Чонгар і Перекоп. На картах, у доповідях у нас на півдні потужна оборона, все надійно перекрито. А насправді це все словесний туман. З великими труднощами нам таки вдалося мобілізувати людей для кількох бригад. А забезпечити їх усім необхідним виявилось ще складніше, — зазначає він.
