Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Не просто усвідомити і самому собі зізнатися, що психіка похитнулася. Через постійну напругу, стрес, постійне очікування обстрілів, відсутність відчуття безпеки. Часом ми відчуваємо розгубленість, бажання кричати й трощити все навколо через якусь дрібницю. Або не можемо зосередитися, налагодити режим сну, вирівняти емоційний стан. Однак при цьому ми розуміємо, що щось не так, бо ми — дорослі.
А уявіть дитину, яка отримує той самий спектр емоцій, але не розуміє, що це і що з цим робити. Вона нервує, дратується, погано спить, вередує, втрачає апетит, а батьки нерідко списують це на чергову вікову кризу або невиспаність. Та зволікати не варто.
Педіатриня Юлія Крушельницька радить пильнувати малечу щодня, адже досить прості симптоми можуть вказувати на серйозні проблеми із психологічним станом дитини. Це не означає, що за перших сліз треба бити на сполох — з легкою застудою ніхто не кладе дитину в лікарню, але й пневмонію чаєм вдома не лікують. Так само і з ментальним здоров’ям: іноді можуть допомогти тато з мамою, а іноді — лише спеціалісти.
На які ознаки слід звернути увагу?
Якщо змінилася поведінка з однолітками: раптове небажання йти на вулицю, спілкуватися з дітьми, усамітнення і бажання сховатися від усіх.
Відмова від улюблених речей, занять: дитина втрачає інтерес до іграшок, книжок, мультфільмів, щоденних справ.
Натомість з’являється тривожність, дратівливість, погіршення пам’яті, проблеми зі сном, фізичні болі без медичного підґрунтя.
Якщо ви помітили подібні зміни в поведінці дитини:
· заведіть щоденник самопочуття: наступні 14 днів описуйте, як минув день, як почувалась дитина, які плани на завтра;
· навчіть дитину простій дихальній практиці для заспокоєння (достатньо покласти руку на живіт і поволі зробити 10–20 вдихів-видихів на повні груди);
· у жодному разі не давайте дитині заспокійливі чи антидепресанти — такі препарати призначають виключно фахівці.
Якщо стан дитини все ще залишається тривожним, зверніться до спеціаліста.
Якщо дитина більш свідомого віку говорить про небажання жити, завдає собі шкоди — не зволікайте, зверніться по допомогу терміново.
Ментальне здоров’я дітей, як і фізичне, насамперед — турбота батьків.
Матеріал підготовлений у межах Комунікаційної кампанії «Ти як?», що є одним із ключових «пазлів» Всеукраїнської програми ментального здоров’я, яка впроваджується в Україні за ініціативою першої леді Олени Зеленської.
Підготувала Леся Медведенко
