Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Пробним каменем з боку російської федерації у створенні конфлікту з Україною була криза, пов’язана зі зведенням дамби в бік острова Коса Тузла з російської Тамані у вересні 2003 року.
Ексклюзивні подробиці цього інциденту кореспонденти АрміяІnform дізналися від начальника Національного університету оборони України генерал-полковника Михайла Коваля, який у той період був заступником командувача Прикордонних військ України.
З його слів, перші звістки про майбутній інцидент прикордонна розвідка отримувала задовго до його початку. Зокрема, від місцевих рибалок вони мали інформацію, що на Тузлі час від часу висаджувались російські «казачкі» і заводили з місцевими розмови про «повернення до росії».
Ситуацію обтяжувало й те, що на момент початку будівництва росіянами дамби все вище командування прикордонників було поза межами України. У відрядженні перебував і командир Азово-Чорноморського триторіального управління прикордонних військ України.
— Я був змушений особисто доповідати вищому керівництву держави. Але до президента так і не додзвонився. Утім, слухавку підняв голова його адміністрації. Тоді це був сумнозвісний медведчук, — пригадує Михайло Коваль. — Із ним розмова вийшла на підвищених тонах. Адже він сприйняв інформацію буквально вороже.
Розуміючи можливі наслідки, генерал Коваль почав готувати операцію із протидії самотужки. У Прикордонних військах він відповідав за підготовку кадрів. І найперше — зателефонував до всіх теруправлінь, аби сформувати команду бойових, готових на реальні дії військовиків.
— По закритому зв’язку я зателефонував керівникам усіх п’яти прикордонних теруправлінь. Питання було одне — направити міцних, готових до бою хлопців. Мовляв, офіційно в Керчі ми влаштовуємо першість ДПСУ з рукопашного бою. Відряджайте хлопців, готових у вогонь і воду. Також розмовляв з нашою Академією, з кінологічним центром — попросив прислати найбільш злих псів і найвправніших кінологів, теж під «легендою» якихось заходів, — згадує він.
Крім цього, було вжито заходів, аби перетворити стратегічний острів у Керченській протоці на фортецю. У короткі терміни було збудовано укріплення, система довготривалих вогневих точок, проведено бойове злагодження особового складу, зосереджено необхідну для протидії порушенню держкордону техніку тощо.
