Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Ми вже неодноразово розповідали про роботу активістів Всеукраїнської громадської організації «Спілка учасників, ветеранів, інвалідів АТО та бойових дій» (СУВІАТО), що має десятки відокремлених підрозділів у різних областях України, і всі роки російської агресії проти нашої країни активно допомагає захисникам України на сході, а також займається захистом інтересів ветеранів. І ось — свіжі новини від цих невтомних волонтерів. Днями вони передали підрозділу, який нищить окупантів на одному з напрямків російсько-української війни, автомобіль. Незвичним у цій справі було те, що машину захисникам не придбали на донати небайдужих українців чи допомогу закордонних благодійників — власне авто віддав побратимам загиблого сина його батько…
читайте також:
На Чернігівщині діє один із відокремлених підрозділів СУВІАТО, і діє активно. Його очільниця Олена Таранова на постійній основі підтримує особовий склад 58-ї мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського ще з моменту її створення. Як розповіли у Спілці, окрім прямої допомоги тактичним спорядженням, технікою та іншими потрібними речами, волонтерка займалася також і евакуацією тіл загиблих воїнів. Їй вдавалося вивозити їх із тих місць, де підрозділи бригади вели важкі бої — на Чернігівщині та, згодом, на Бахмутському напрямку.
Днями на Олену Таранову вийшов батько одного з загиблих воїнів бригади. Олександр Васильович вирішив підтримати побратимів полеглого в бою сина й передати через волонтерів благодійну допомогу, аби полегшити їм фронтове життя й у такий спосіб зробити свій внесок у загальну справу перемоги над ворогом. А заразом — вшанувати пам’ять загиблого сина…
Зустрівшись у столиці з представниками СУВІАТО, Олександр Васильович передав свій пікап для підрозділу «гетьманської» бригади. Волонтери розповідають, що, крім того, чоловік перерахував для потреб Збройних Сил України через їхній фонд 150 тисяч гривень.
— Ми намагалися знайти слова подяки за цей цінний внесок, але батько відповів: «Життя людини — це найдорожче всього, що у тебе є», — розповідає волонтерка. — І на цьому моменті не дуже сентиментальні ми, заплакали… Дякуємо за вчинок та велике батьківське серце!
