Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
Дуже дякую!
Пане Президенте Йоханнісе!
Дякую за це запрошення й за вашу увагу до України та нагоду звернутися до учасників саміту Триморʼя.
Дорогі колеги!
У цей час у нашому місті Кілія Одеської області — це місто на березі Дунаю, буквально через річку від території Румунії — там триває гасіння пожежі. Пожежі, яка почалася ще вночі. Після удару російських «шахедів» саме по тій нашій інфраструктурі, яка забезпечує життя української частини Чорноморського та Дунайського регіонів. Власне, це пожежа в тілі нашого Триморʼя. І такі наслідки ударів по Кілії, по Рені, по Ізмаїлу, по Одесі, по інших наших містах, тих, які відкривають Україні південні ворота у світ, — такі російські удари дуже красномовні. Зараз Росія б’є по Україні. Але що було б, якби їй вдалося, як раніше в історії, зробити Україну своїм плацдармом? Те, що Путін і планував.
Те, що вже бачили, на жаль, ваші народи! Разом з українським. У минулому. У минулому, яке, на жаль, ставало часом неволі, бо в ключові моменти бракувало солідарності. 24 лютого все змінило. Європа, усі ми з вами змогли довести, що ми здатні на історичні прояви солідарності. І зараз, коли Україна вдячна вашим країнам, вдячна вам особисто за підтримку, — це вдячність, яку відчуваємо ми. Ми! І це дуже широке «ми», яке містить не лише українців і українок, а й ваші народи теж.
Ми разом стоїмо. Наша спільна свобода. Наш спільний європейський дім. Дім, у якому люди століттями вчилися покладатися не на міцність стін, а на міцність зв’язків, не на те, що можна обмежити, а на те, що можна поширити. Співпраця дає більше захисту й сили, ніж будь-яке самозакриття.
Але чи точно ми цього навчилися?
Цей формат співпраці називається Триморʼя, а не «тристіння» чи «пʼятистіння». Цей формат — про об’єднаність, а не про розділеність. Як і всі інші формати, які зміцнюють наші народи.
Тож чому, коли наші українські порти майже щоночі горять після російських ударів, ми змушені ще й переживати, що наша наземна логістика зупиниться?
Коли політика у Європі суперечить суті та ігнорує спільні зобов’язання й спільні цінності… Коли це відбувається ще й у розпал жорстокої агресії проти всього, що є європейським, від цього програє кожен. Кожен! І лиш час відділяє від того, коли наслідки такого програшу проявляться.
Україна категорично проти будь-яких подальших обмежень на експорт нашого зерна!
Ми спокійно дивимося на те, як наше зерно стає джерелом непоганого заробітку для різних країн Європи, які переробляють нашу агропродукцію та заробляють на логістиці. Фермери з різних країн використовують українські корми для блага своїх господарств. Компанії різних країн заробляють на транзиті. І це — благо для всієї європейської економіки. Але конкретно для українського сегмента європейської економіки йдеться не про заробіток, а про виживання в умовах російського терору.
Лише сьогодні й лише один російський обстріл убив щонайменше 16 людей у Костянтинівці — маленькому містечку в Донецькій області. Понад 20 людей — це інформація станом на зараз — були поранені. Звичайні крамниці, міський ринок стали мішенню. Будь ласка, не робіть Україну мішенню в економічному чи політичному плані.
Я зараз прямо звертаюся до вас, друзі, партнери, колеги… До вас, пане Президенте Румунії. До вас, пані віце-премʼєр-міністр Болгарії. До вас, пані Президент Словаччини. До вас, пане Президенте Польщі. До вас, пані Президент Угорщини. До вас, пані Президент Молдови. До всіх, від кого так чи інакше залежить свобода нашого аграрного експорту. Будь-які обмеження проти українського експорту зараз — це масштабування тієї руйнації, якої завдають російські терористи. Саме так.
Окремо хочу звернутися до Європейської комісії. Основа Європи — це, зокрема, вільна конкуренція та виконання обіцянок. Україна виконує свої обіцянки й ніколи не заважає вільній конкуренції. Але як ми не будемо спокійно сприймати порушення даних нам обіцянок, порушення Угоди про асоціацію, порушення умов вільного ринку… Європейські інституції не повинні множити розчарування у Європі. І повинні посилювати довіру до тих слів та обіцянок, які звучать у Європі.
Україна бореться за життя та наші спільні з вами європейські цінності на полі бою. Бореться на морі та на суші. Бореться в повітрі. У кіберпросторі. В інформаційному середовищі. У сфері комерції. Але якщо треба буде боротися за Україну та основи нашої спільної Європи в арбітражах, будемо боротись і в арбітражах, хоча й не хочемо цього. Якщо треба буде боротися на майданчиках міжнародних організацій, будемо боротись і там… Але ми сподіваємося на єдність, і ми знаємо, що єдність переможе. Правда переможе.
Хай солідарність нас об’єднує і надалі! Хай уся Європа від Дунаю до Вісли буде простором співпраці й надалі. Хай провина за страждання у Європі буде виключно на Росії.
І я вдячний кожному з вас, хто нам допомагає!
Пане Президенте Йоханнісе, дуже дякую за запрошення. Ми розраховуємо на вас, наші друзі!
Слава Україні!
