Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
200 років тому, 31 серпня 1823 року, рішучою перемогою французьких військ над іспанською революційною армією завершився штурм форту Трокадеро, який прикривав підступи до Кадіса — останнього притулку революційних сил Іспанії на південному заході Піренейського півострова. Її наслідком стало завершення Ліберального триріччя Іспанської революції (1820–1823) і поновлення абсолютного правління короля Іспанії Фердинанда VII (1808–1833). Наступні десять років його перебування при владі, впродовж яких усі ліберальні свободи було ліквідовано і країною прокотилися репресії, дістали назву «чорного», «огидного» або «зловісного» десятиліття.
Блискучою військовою операцією назвав штурм Трокадеро Віктор Гюго у знаменитому романі «Знедолені». Водночас письменник визнавав, що для французів «труби тієї кампанії звучали надтріснуто», а їхня перемога за своїми політичними наслідками стала для іспанців замахом на свободу іспанської нації, а у Франції підважила утверджені Французькою революцією ідеали демократії.
Місто Кадіс, розташоване на північному краї вузького півострова, витягнутого вздовж Кадіської затоки Атлантичного океану, було практично неприступною фортецею, підступитись до якої було неможливо ні з суші, ні з моря. Революціонери утримували в ньому короля Фердинанда VII як заручника, що не дозволяло поновити в Іспанії монархію. Захоплення форту Трокадеро, який прикривав підступи до міста з материка й одночасно контролював прилеглу акваторію, було необхідною передумовою здобуття Кадіса.
З суто військової точки зору штурм Трокадеро став яскравим прикладом вдалого поєднання скоординованої атаки з неочікуваного напрямку з ефектом раптовості й узгодженими діями добре підготовленої штурмової піхоти. Вночі з 30 на 31 серпня 1823 року французькі війська атакували іспанське укріплення не з цілком очікуваного напрямку з боку материка, а, скориставшись відпливом, вдарили з боку моря, звідки їх чекали найменше. Для цього їм довелося частково зануритися у воду, рівень якої впав, однак вона не відступила повністю, і подолати водну перешкоду вбрід.
Наслідком раптової багнетної атаки французької лінійної піхоти стало захоплення форту з мінімальними втратами з боку тих, хто атакував. Згідно за свідченнями істориків, французи втратили під час штурму 141 піхотинця, тоді як втрати іспанців убитими були щонайменше утричі більшими і склали від 400 до 500 солдатів. Як для штурму укріплень — це надзвичайно вигідне для французів співвідношення втрат. Штурм був настільки непередбачуваним і швидким, що більшість гарнізону форту навіть не змогли ні вступити у бій, ані втекти — понад 1000 іспанських бійців здалися у полон.
читайте також:
Тріумфальне захоплення Трокадеро дозволило французьким військам облаштувати у форті позиції артилерійських батарей і розпочати регулярне бомбардування Кадіса. Відрізане від постачання морським шляхом місто змогло протриматися під постійними обстрілами три тижні. 23 вересня 1823 року революціонери були змушені відпустити короля Фердинанда VII. Невдовзі, 3 жовтня 1823 року, гарнізон Кадіса капітулював.
Доля міста Кадіс засвідчила, що навіть найнеприступніший, на перший погляд, півострів, який неможливо атакувати по вузькому перешийку з суходолу, неспроможний утримувати тривалу оборону під регулярними обстрілами за умови морської блокади чи навіть просто встановлення ворогом вогневого контролю над морськими комунікаціями.
