Дослідник і популяризатор козаччини став тим, хто повернув українському народові пам’ять про його героїчне минуле і перетворив історію на національну…
Сьогодні — 32-га річниця відновлення нашої Незалежності. Серед степів Херсонщини, перелісків та териконів Донеччини, гаїв та річкових луків Сіверського краю, на величних берегах Дніпра на Запоріжжі, усюди, де тривають запеклі бої з російськими загарбниками, цей ранок і день, і вечір, здається, не будуть тихими. Тисячі стволів зброї заряджені і повернуті в бік ворожих позицій, тисячі поглядів уважно і прискіпливо оцінюють ситуацію. Тисячі думок злилися в одну: Україна — вільна і незалежна Держава, і ми це доведемо ворогу силою нашого духу і зброї!
Тисячі захисників зустрінуть головне свято країни в окопах на передовій. Можливо, саме зараз точиться запеклий ближній бій з ворожою піхотою, триває відчайдушний штурм чергового укріплення окупантів. Ревуть танкові двигуни, і «коробочки» із синьо-жовтими вимпелами над баштами висуваються на позиції. Можливо, відбувається обстріл або ж навпаки — на розплав стволів працюють наші батареї, рівняючи із землею кубла російських агресорів. Хтось запускає в небо «пташку» БПЛА, щоби звисока подивитись на українські простори і допомогти зменшити кількість ворожої бронетехніки та особового складу. Фронт не святкує — працює, наближаючи нашу Перемогу. Але кожен солдат та офіцер сьогодні обіймають співвітчизників серцем, душею, думками. І кожен воїн підтверджує свої думки дією — б’є ворога, жене його з нашої землі.
Напередодні Дня Незалежності кореспонденти АрміяІnform на різних ділянках фронту спілкувались із нашими захисниками. Вони різні за віком, з різних регіонів нашої країни, люди різних професій, нині є частиною єдиного фронту — Сил оборони України. Війська незалежної України. Наш щит і наш меч. Наша надія і гордість нації! Гаранти нашої Незалежності.
Михайло, пілот БПЛА. Проходить службу в окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Справжній патріот своєї нації та вправний пілот. Неодноразово уміло оминав ворожий РЕБ та повертав українські дрони на наші позиції.
Для мене Перемога — вихід наших військ на всесвітньо визнані українські кордони 1991 року. Чужого не потребуємо, але свого не віддамо!
Віталій на позивний «Кузен», командир артилерійської батареї. Кадровий військовий. На війні з 2014 року.
Я і мої побратими просто маримо Перемогою. У нас усі добровольці, які бачать перед собою вільну, незалежну та європейську Україну.
Анатолій, командир БМ-21 «Град». Батько п’ятьох дітей. Мотивацією вступити до лав ЗСУ, а саме ДШВ, стало бажання захистити всіх українських дітей від російських окупантів. У цивільному житті був ювеліром, розробив для свого підрозділу нарукавний знак та символіку.
Мрію про те, щоб діти та внуки знали про війну тільки з розповідей. Хай ростуть вільними серед вільних!
Іван, старший навідник БМ-21 «Град». Під його чітким прицілом було знищено незліченну кількість піхоти противника, ворожі склади з боєприпасами та техніку противника.
Українські родючі чорноземи — свідчення того, що кожен загарбник залишався в нашій землі як добриво!
Андрій, військовослужбовець окремої повітрянодесантної бригади, штурмовик. Попри уламкові поранення продовжував перебувати на бойовій позиції.
Постійно маю у себе в голові думку: «Ніхто, крім нас».
Всеволод, головний сержант взводу. Працює по ворогу з ПТРК «Фагот». На Донеччині знищив понад 10 танків, БМП противника та опорні пункти.
Улюблена фраза з пісні «…Горить-палає техніка ворожа, рідна Україна переможе!»
Владислав, командир САУ 2С1 «Гвоздика». Мобілізований.
Під час кожного пострілу по окупантах вигукую гасло «За Донбас!». Мрію, щоби вся Україна була вільною.
«Професор», пілот БПЛА «Лелека-100». Працює з початку широкомасштабного вторгнення.
Україна прекрасна. Я бачу це щодня з висоти польоту мого «Лелеки». Рани війни обов’язково затягнуться. І наша земля буде квітнути!
Олег, позивний «Хортиця». Командир штурмової групи. Свій перший бій командир штурмової групи бригади територіальної оборони старший лейтенант Олег на псевдо «Хортиця» прийняв торік 1 березня на в’їзді до Баштанки, що на Миколаївщині. З невеличкою групою побратимів йому вдалося затримати рух колони ворога, щоб виграти час, аби інші підрозділи встигли організувати оборону. Брав участь у звільненні рідної Миколаївщини та Херсонщини. Останні місяці захисник командує штурмової групою, виконуючи небезпечні завдання. Одним з таких був штурм позиції на острові, яку тримали кілька днів та наводили артилерію на ворога.
День Незалежності для мене і побратимів — важливе свято. Бо розумієш, для чого тут, що все робиш правильно, щоб і наступного року, і не одну сотню років ще по тому це свято було. Бо буде вільна Україна. Для мене особисто все просто — обов’язок справжнього чоловіка — не тікати й ухилятись, а захищати свою рідну землю!
Позивний «Ніл», командир взводу. Військову службу розпочинав на флоті старшим розвідником-далекомірником на тральнику «Чернігів», але після захоплення Криму повернувся додому та призвався до бригади імені князя Костянтина Острозького. До 2018 року брав участь у боях на Донеччині, підписав новий контракт та пройшов перепідготовку. Пройшов шлях від рядового артилериста до командира взводу управління батареї. З початком вторгнення служив на північному кордоні, а за кілька тижнів взяв участь у боях за Бахмут. Визволяв Харківщину та правобережну Херсонщину. Одним із перших опанував передані партнерами 155-мм САУ Krab. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Заочно навчається в Житомирському військовому інституті.
Пишаюсь службою в артилерії та підготовкою особового складу. У разі потреби кожен член мого екіпажу може сісти на будь-яке робоче місце і виконувати обов’язки іншого. Усі наші зусилля — для вільної України!
Позивний «Случ», старший офіцер батареї. Його рідний Мелітополь наразі у тимчасовій окупації. Утім, такі воїни, як «Случ», методично і результативно працюють над визволенням українських територій. «Случ» у війську з 2005 року: від солдата — номера обслуги до молодшого лейтенанта — старшого офіцера батареї САУ 2С3 «Акація» окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Вторгнення росіян у лютому 2022 року зустрів на позиціях під Соледаром, брав участь у звільненні Харківщини. Його підрозділ надає вогневу підтримку піхотним підрозділам під Бахмутом. У липні 2023 року відзначений «Сталевим хрестом» Головнокомандувача ЗСУ.
Ми вже добре знаємо свою техніку, знаємо, як вона працює, як швидко щось полагодити. Опановуємо і нові західні зразки. Бо кожен постріл артилерії — це ще один крок до визволення нашого спільного дому від російських агресорів!
Позивний «Маркус», командир самохідної артилерійської батареї окремої бригади морської піхоти. До широкомасштабного вторгнення працював у готельному бізнесі в Україні та за кордоном. Пережив окупацію рідного міста росіянами на початку 2022 року. З квітня 2022 року проходить службу у ЗСУ. Брав участь у звільненні Херсонщини та захисті Донеччини. Під час боїв на Херсонщині розрахунок САУ 2С1 «Гвоздика» під його командуванням вийшов переможцем в артилерійський дуелі з аналогічною САУ ворога. Також було знищено групу російських командирів, що за наявною інформацією вночі періодично збиралися в селищі Посад-Покровське. Нині разом з підлеглими підтримує контрнаступ наших військ на Бердянському напрямку. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Кожен з нас здатен щось змінити. Якщо ці зусилля об’єднати — Перемога буде нашою. Зараз я на своєму місці й роблю все, що від мене залежить, щоб скоріше звільнити Україну.
Солдат Артур, морпіх, уродженець Донеччини, механік САУ 2С1 «Гвоздика» окремої бригади морської піхоти.
Займався пивоварінням та збирався відкрити власний бізнес, але окупанти зламали всі його плани. Влітку 2022 року, коли росіяни стояли лише за кілька кілометрів від його рідного міста, вивіз свою родину до Рівного і звернувся у місцевій військкомат, де отримав направлення в морську піхоту. З військкомату Артура та інших молодих хлопців відправили на навчання до Великої Британії, а згодом він опанував військову спеціальність механік-водій САУ 2С1 «Гвоздика». «Бойове хрещення» пройшов восени 2022 року на Херсонщині. Брав участь у захисті Донеччини. Нині разом з побратимами підтримує контрнаступ наших військ на Бердянському напрямку.
За моєю спиною мій дім та моя родина. Мій обов’язок їх захистити. Також дякую волонтерам та всім небайдужим громадянам, які підтримують українське військо. Для військових на передовій дуже важливо відчувати, що їхня важка та небезпечна робота не є марною, і суспільство як може їм за це віддячує.
Солдат Олександр, навідник самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика», морський піхотинець. Має диплом агронома, два роки працював і запозичував досвід у Великій Британії на овочевому господарстві. Широкомасштабне вторгнення рф в Україну зустрів у Чехії та одразу вирушив в Україну. До війська потрапив у липні 2022 року. Після проходження курсу базової військової підготовки в Десні поїхав на навчання до Великої Британії, а згодом опанував військову спеціальність — навідник гармати. Бойове хрещення пройшов у вересні 2022 року на Херсонщині. Брав участь у звільненні Херсонщини та захисті Донеччини.
На деяких колись квітучих землях України зараз згарище, та ми Переможемо і все відбудуємо. Будуть нові сади, квіти. Я ж агроном — буде краще, ніж було. І саме для цього ми з хлопцями зараз працюємо — щоб ворог перетворювався на добрива. Слава Україні!
Молодший сержант Дмитро Череповський, командир гармати САУ 2С1 «Гвоздика» окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського.
Йому 38. Він народився в Латвії, але зростав на Прикарпатті. Спадковий, від діда-батька військовий, він не прагнув військової кар’єри. На зріст хлопець понад два метри, тому завжди жартував, що танкіст з нього буде поганий. Прийшов за мобілізацією до війська в березні 2022 року. У навчальній частині спочатку опанував усі причіпні, а згодом і самохідні гармати різних калібрів. Перший бій прийняв у червні 2022 року на Херсонщині. Брав участь у звільненні Херсонщини та захисті Донеччини. Коли ворог намагався відбити втрачені позиції біля одного із сіл на напрямку контрнаступу, влучним вогнем знищив більшу частину з російського підрозділу, що налічував близько 150 осіб. За даними розвідки, неушкодженими вдалося втекти лише 20 окупантам. Має відзнаку Головнокомандувача ЗСУ — «Сталевий хрест».
Обов’язок кожного українця — захистити свою землю та свою родину. Кожен постріл по окупанту має знаходити ціль!
Фото авторів
