Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
Президент України Володимир Зеленський привітав українців з Днем Незалежності.
«Великий народе великої України, що відзначає сьогодні великий день — День Незалежності! Свято вільних людей. Свято сильних людей. Свято гідних. Свято рівних. Українців та українок. Усіх. В усій нашій державі.
Сьогодні ми відзначаємо 32-гу річницю нашої незалежності — незалежності України. Це цінність для кожного з нас. І за це ми боремось. І в цій боротьбі важливий кожен. Бо ця боротьба за те, що важливо кожному. Це — незалежна Україна.
Минулої зими ми пережили масовані ракетні атаки, загрозу блекауту. Були різні моменти. Коли міста стояли в темряві. Коли був холод. Була й незламність. І коли наші люди працювали й повертали світло, тоді було й гучне «Слава Україні!», «Слава українським електрикам!», підіймали келихи за ППО та наших енергетиків. І це абсолютна правда. Наші енергетики працювали цілодобово. Під час повітряних тривог. Іноді — під обстрілами. Завжди — у небезпеці. Завжди — знаючи, як світла чекають у лікарнях, на оборонних підприємствах. І як світла й тепла чекає кожна родина.
І у світлі, і в темряві з нами були наші новини. Наші українські журналісти. З нами була правда. І світ чув Україну. Я дякую всім, хто поширює правду про Україну й про цю війну — різними мовами світу.
Але окремо я хочу сказати сьогодні про тих, про кого поки не можна говорити в новинах, чиї імена відомі небагатьом, але чия робота помітна всім. Наші ракети. Українські снаряди. Наші гармати. Українські дрони: «лелеки», «фурії». Морські дрони, «нептуни», «корсари», «стугни». Ми виробляємо все це. Українці виробляють усе це. І коли ми пишаємося, що потопили флагман ворожого флоту — крейсер «москва», коли радіємо влучанням по Керченському мосту, тоді ми дякуємо й тим, про кого зараз теж не скажеш, імен не назвеш, але про кого в майбутньому напишуть книжки, обов’язково знімуть кіно. Про тих, кого я нагороджую закритими указами й хто здійснює найскладніші операції. Дякую вам! Ви всі важливі!
Як і кожен із тих, хто не має права на помилку. Хто розміновує наші території — наші міста й села, наші поля. Хто засіває поля попри обстріли. Хто попри обстріли збирає врожай. Хто доставляє його по країні, щоб у нас був хліб. Хто попри небезпеку везе українське зерно залізницею, дорогою, морем у багато інших країн, аби у світі не було голоду.
Важливий кожен, хто працює й дає роботу іншим. Сплачує податки, за які забезпечуються військо, оборона, рух уперед і майбутня перемога. Кожен, хто організовує збори й підтримує вогонь волонтерства, цієї щирої української єдності. Кожен, хто знаходить і привозить усе те, що так потрібно в окопах. Кожен, хто тренує наших воїнів. Хто здобуває славу Україні спортивними перемогами. Хто відчинив двері власного дому й прихистив тих, хто втратив свою домівку. Я дякую вам!
Ті, хто народжує для українців рядки, що мотивують, кладе їх на прекрасну музику, виконує ці пісні для бійців на фронті, для поранених у госпіталі, на благодійних концертах у світі. У світі, який бореться пліч-о-пліч із нами. З Україною.
Важливий кожен, хто пережив окупацію. Хто тримав на площах український прапор. Хто досі в окупації, але тримає наш стяг так, щоб окупант не знайшов. Хто чекав і хто дочекається України. Кого було поранено, хто втратив кінцівки, але не втратив себе. І головне, що ми всі тебе не втратили. Хто пережив полон. У кого забрали свободу, але не волю. Хто не втратив України в собі. Хто повернувся й продовжує битись. І ті, хто повернеться. Обов’язково.
Всі, хто довів: усі потрібні, усі важливі — і люди, і дії, і слова. Бо ми всі зробили так, що коли один говорить: «Слава Україні!», весь світ відповідає: «Героям слава!»
З Днем Незалежності, Україно!
Слава Україні!
