На замовлення рф вони організували серію підпалів автомобілів військових та волонтерів, намагаючись перешкодити діяльності Сил оборони України. За матеріалами вироку, у липні 2024 року один із фігурантів…
Можна впевнено стверджувати, що до війни Дмитро Москаленко був готовий. Його батько свого часу теж був військовим, тож виховав сина справжнім патріотом своєї країни. Під час здобуття вищої освіти юнак закінчив військову кафедру Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та отримав звання офіцера запасу.
Узяв мисливську рушницю і пішов захищати Охтирку
— Увечері 23 лютого 2022 року мені зателефонували друзі з Харкова зі словами: «Дмитре, розпочалася війна! Ми чуємо вибухи!» — пригадує офіцер. — Хоча останні місяці відчувалось певне напруження в інформаційному просторі, адже наша Сумська область пролягає поблизу кордону, все ж для мене ця новина стала несподіваною.
Дмитро негайно став збирати речі, адже зрозумів, що треба буде йти захищати свою Батьківщину. Вранці 24 лютого, коли ворог розпочав обстрілювати Охтирку, і відлуння від вибухів було чути звідусіль, він о сьомій годині вже був біля місцевого центру комплектування та соціальної підтримки. Про всяк випадок взяв із собою мисливську рушницю.
— На мене подивились і кажуть: «Ти для чого зброю взяв?». Відповів, що війна, і готовий йти у бій! Сказали, щоб сам залишався, але мисливську зброю відніс додому.
Хлопець так і зробив. Але коли знову повернувся до центру комплектування, то там вже тривала евакуація установи. Допомагав із перевезенням особових справ офіцерів та інших важливих документів. Потім його включили в «команду» та направили до однієї з військових частин, що обороняла місто.
— Добровольців тоді було дуже багато, — розповідає Дмитро. — Отримав зброю, прибув на позицію, і о дев’ятій ранку надійшла перша команда «До бою!».
По обіді цього дня відбувся перший справжній бій у житті молодого чоловіка. Біля міста з’явилася ворожа колона бронетехніки, і наші воїни відкрили по ній вогонь. Перший танк зупинили, іншим двом вдалося «проскочити», оскільки, за словами Дмитра, зброї для їх знищення майже не було. Проте один з його бойових побратимів із гранатомета влучив у машину з боєприпасами, і після цього окупанти відмовилися від своїх подальших планів. Того ж дня, ввечері, з добровольців сформували бойові підрозділи. Дмитра призначили командиром одного з них. Ці загони направили на пункти спостереження та для обладнання лінії оборони міста. Бійці понад місяць обороняли Охтирку. Під час одного з ворожих обстрілів Дмитро був контужений.
Після лікування він вдруге прийшов до центру комплектування, щоб знову служити Батьківщині. Тоді, за місяць після активної фази оборони Сумщини, розпочали комплектувати роти оборони ТЦК та СП.
— На той час не зовсім розумів, що це за підрозділи, які саме в них завдання, але мені було все одно, аби тільки повернутися до війська, — говорить офіцер.
Спочатку його призначили на посаду командира одного зі взводів, яким він командував понад три місяці.
— Ми здійснювали патрулювання містом, несли службу на блокпостах та навіть створювали виїзні бойові групи, адже зовсім поряд під окупацію попало місто Тростянець, і ми всіляко намагалися «докучати» ворогові, — говорить чоловік.
Старші командири помітили здібності Дмитра, тож його призначили командиром роти охорони, якою він командує і сьогодні.
Хобі не раз виручало
У світі, де технології швидко розвиваються, захоплення може відкрити найбільш неочікувані можливості. Одним із «бойових» хобі Дмитра, яке отримало розвиток саме під час війни, стало застосування квадрокоптерів у бою.
Ідея навчитися керувати безпілотником з’явилася в нього ще до початку активних бойових дій. Хлопець займався туризмом, мандрував. Разом із друзями сплавлялися на байдарках, ходили в піші походи у Криму, забиралися на Говерлу. Всі пригоди знаходили відображення в його фотографіях. Саме під час цих мандрівок він почав мріяти поглянути на красу рідного краю з висоти пташиного польоту. Війна проти окупантів змінила життєві плани хлопця, але водночас і здійснила його давні мрії.
— Ще до широкомасштабного вторгнення рф хотів придбати собі квадрокоптер, однак ціна на нього дещо кусалася. А от армія здійснила моє бажання! Мені видали безпілотник, і я навчився ним керувати.
За короткий час Дмитро детально вивчив основи польоту, навчився керувати дроном на відстані, використовувати різні способи для отримання відео та фото з повітря.
— Я постійно тренувався та вивчав різні можливості застосування квадрокоптерів у військовій сфері. Спершу це було мені просто цікаво, але потім стало очевидним, наскільки це може бути корисним для боротьби з ворогом.
Як розповів офіцер, під час активної фази бойових дій у регіоні він не раз використовував свого літаючого «помічника» для розвідки, моніторингу території під час патрулювання та пошуку ворожих позицій.
— Мрію досконало опанувати цей фах! — говорить Дмитро. — Наразі це не просто хобі для мене, це справжня пристрасть. Коли я дивлюся на той маленький апарат, що може здійснювати польоти в небо, коли пілот залишається на землі, моє серце збільшується від захвату. Я хочу вивчити кожну дрібницю цієї технології — від розборки його компонентів до розуміння, як працює програмне забезпечення. Я бачу в цьому безмежні можливості використання квадропотерів під час бойових дій — від аерофотозйомки ворожих позицій до використання у виявлені замаскованих цілей противника, коли безпосереднє втручання наших воїнів є вкрай небезпечним. Я готовий вкласти необхідний час і максимум зусиль, щоб стати справжнім фахівцем у цій галузі.
Водночас, досягаючи професійних висот і реалізуючи свою найбільшу особисту мрію, Дмитро ще й навчає своїх побратимів та ділиться своєю пристрастю до квадрокоптерів з місцевими школярами.
— Розповідаю дітям про типи БПЛА, для чого вони використовуються і як саме застосовуються в маленьких тактичних групах, а також на рівні угруповання військ. Розказую цікаві факти застосування дронів на полі бою нашими військовими, навчаю керувати квадрокоптером. На практиці показую, як здійснюється корегування вогнем ствольної та реактивної артилерії. Діти бачать реальну картинку місцевості. Також розповідаю, з якої відстані можна почути, що у вашому напрямку летить безпілотник.
Отак бачить своє майбутнє Дмитро Москаленко — за «кермом» безпілотника, який не лише виконує завдання, але й відкриває двері до нових можливостей. І він готовий пройти цей шлях, крок за кроком, досягаючи висот і реалізуючи свою найбільшу професійну мрію.
Фото автора
