Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Про це мер Тростянця, що на Сумщині, Юрій Бова розповів в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform.
Він акцентував, що попри те, що під час російської окупації (до 25 березні 2022 року. — Ред.) більшість жителів міста виїхала, а руйнувань зазнали, за його словами, близько 1200 об’єктів інфраструктури, тисячі житлових будинків, пошкоджено понад 200 різних соціальних об’єктів, йдеться про школи, лікарні, дитсадки тощо, наразі відбудовано понад 50 відсотків усіх пошкоджених будівель та майже всі жителі Тростянця повернулися додому.
— Я не маю чіткої цифри, скільки жителів Тростянця виїхало, скільки повернулося, але зараз я бачу, аналізуючи кількість працівників на підприємствах, соціальних об’єктах, у лікарнях, у школах, що 95% жителів повернулися. І це, щоб ви розуміли, за 35 км від кордону з рф. Тобто це означає, що ми робимо все правильно, що ми правильно розставили акценти, й люди щодня бачать у соцмережах, що ми щось робимо, допомагаємо, відкриваємо, цим самим ми «витягуємо» людей з-за кордону, — сказав Юрій Бова.
Він навів приклад медичних працівників у лікарні, де до широкомасштабного вторгнення працювало 400 працівників.
— На момент звільнення міста в лікарні залишалися 15 працівників, решта виїхали. Нині вже повернулися 395 працівників. Тобто майже всі повернулися на місце й надають послуги людям, — зазначив очільник міста.
Він пояснив, що все завдяки тому, що фактично наступного місяця після звільнення міста вони не просто прибрали в будівлі лікарні, а вже вставляли вікна.
— У нашій лікарні було 420 розстріляних вікон. Коли після деокупації нам однією з перших подзвонила Анна Гулевська із «Сілаб Ukraine», повідомила, що в них є 100 тисяч грн і вони можуть нам їх передати, я попросив засклити вікна в лікарні. Так, ми зробили спочатку один поверх, і там уже через два тижні лікарі приймали пацієнтів. І так поверх за поверхом ми відновлювали лікарню. Приходили інші люди, які хотіли допомогти, за ними інші. Пішла, так би мовити, ланцюжкова реакція. Тобто неважливо, які в тебе кошти, важливо вчасно приходити й допомагати. Я ніколи не кажу, що якийсь великий проєкт важливий, а маленький ні. Бо навіть маленька ініціатива дуже важлива. Кожна піщинка допомоги лягає в цеглину нашої відбудови, — сказав мер Тростянця.
Також він зазначив, що люди повертаються, по-перше, бо своя земля все одно рідніша, хоч як би гарно десь було. По-друге, дуже важливою у цьому питанні є медійна складова, тобто повне висвітлення роботи, яка триває в місті щодо відбудови.
— Коли місто показує, що кожного дня щось відбудовується, ремонтується, людей, які душею з нами, все одно тягне додому. Такою є людська природа. Тому важливо постійно мати майданчик спілкування зі своїми жителями, які там, за кордоном. Давати їм приклад, ну і, звісно, це реальні об’єкти, які відбудовуються, а не просто піар-акція. Адже найкраще може спонукати людей на повернення — умови проживання в місті, про які розповідають їм їхні друзі, колеги, які повернулися, які розказують, що гуляють парком, ходять у лікарню, діти навчаються в школі. У нас у місті, яке було в окупації до 25 березня, наприкінці травня вже можна було дітей відводити в школу, також у нас працювали кілька дитячих садків — були чергові групи. Адже батькам потрібно було йти на роботу й потрібно було дітей хоча б на пів дня залишити в дитсадку. І ми створювали ці умови, — сказав Юрій Бова.
