У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Снайпер на псевдо «Білий» досконало знає, як за допомогою оптики вполювати орка. За майже 10 років служби в армії він пройшов нелегкий шлях від звичайного стрільця до високофахового снайпера, який може відпрацювати по найскладніших цілях за будь-яких умов.
Ще у 2014 році чоловік пішов захищати країну на східних кордонах. Там, у колективі одного з підрозділів ДШВ, він швидко опанував військові навички, здобув практику стрільця та фізично загартувався. Вже тоді командири відмічали його влучність, притаманну фахівцям зі снайперської справи.
— Після кількох років служби в ДШВ я перевівся у морську піхоту. Також у 2019 році пройшов спеціальну підготовку та здобув фах снайпера. Ця справа мені найбільше була до вподоби і я давно про неї мріяв. Пізніше долучався до загальноармійських змагань зі снайпінгу, де здобував призові місця. Постійно самовдосконалювався та переймав тонкощі роботи снайпера в більш досвідчених колег. Пізніше це неодноразово ставало мені в пригоді, — розповідає «Білий».
Нині морпіх боронить Україну на одному з найгарячіших напрямків. Йому доручають найскладніші завдання, які молоді ще не по зубах. Крім того, в його арсеналі успішний досвід контрснайперської роботи.
— Коли попадався непідготовлений російський снайпер, який мазав по нашій піхоті, — ми його не чіпали, адже на його місце міг прийти більш досвідчений, з яким можуть виникнути певні труднощі. З такими опонентами неодноразово пересікався. Однак завдяки набутим навичкам з подібних двобоїв виходив переможцем, — ділиться досвідом «Білий». — Зі свого Savage нерідко вів вогонь на максимальні 1300 метрів і чітко влучав у ціль. Це крута гвинтівка, яка здатна вражати на великі відстані і є чудовим засобом знищення окупантів. Ми з нею швидко порозумілися, і вона мене ніколи не підводить.
Він зауважує, що найважче снайперу взимку. Про це він знає не з чуток. Герою матеріалу часто доводилося перебувати годинами в «льожці» за сильного морозу.
— На такі завдання потрібен якісний одяг, який не дасть швидко задубіти. Крім того, якщо знаєш, що завдання триватиме довго, що конкретну ціль треба вичікувати годинами, то обов’язково треба мати при собі підгузки. Були в мене випадки, коли доводилося перебувавати на одній з «льожок» 6 годин поспіль, а на вогневих позиціях майже по два тижні.
За словами чоловіка, йому часто доводилося працювати не лише з посадок, а й в урбанізованій місцевості. У таких умовах свої нюанси роботи. Однак тінь завжди була найкращим другом снайпера. І це є правило.
— На кожне бойове завдання беремо маскувальні засоби. Взимку додатково грілки. Однак нічого зайвого, аби бути мобільнішим. Це дуже важливо, — розповідає про нюанси своєї роботи «Білий». — Часто працюємо парою. Перед виходом групою ми все досконало обмірковуємо та плануємо — від цього залежить наше життя. Крім того, нас може прикривати кулеметник, який у разі певних ситуацій бере на себе ворожий вогонь, а ми в цей час покидаємо вогневу позицію. Тобто нюансів у нашій справі багато, їх обов’язково слід прораховувати.
Він наголошує, що грамотний снайпер не лише має влучно стріляти. Специфіка такої роботи вимагає від військового бути фізично витривалим, загартованим та сміливим.
— Снайперів ніколи не шкодують. Якщо їх помічають, то криють з усього наявного озброєння. Наприклад, в мене був випадок, коли наша група поверталася із завдання. Тоді ми разом з кількома піхотинцями виходили з кар’єру, де були наші позиції. Противник, який перебував неподалік в окупованому Опитному, нас помітив і почав крити. Вони тоді використали по нас близько 10 ПТКР, — пригадує «Білий». — Завдяки фізичній підготовленості ми змогли швидко пробігти понад кілометр в повному спорядженні. Група з восьми осіб без втрат вийшла повним складом.
Пізніше з радіоперехоплення стало відомо, що рашисти доповіли своїм командирам про нібито знищення українських снайперів. Вони були впевнені, що ракети ПТРК зробили свою справу. Помилились…
Після того випадку «Білий» втратив майже 70 відсотків слуху — внаслідок близького прильоту керованої ракети. Однак це не вплинуло на його боєздатність — він продовжує полювання на окупантів, а у вільний від бойових завдань час навчає молодих фахівців тонкощів роботи зі снайперською гвинтівкою.
— Під час підготовки молоді звертаю головну увагу на одноманітне прицілювання. Якщо його не буде, то не буде і стабільної стрільби. Важливо правильно лежати та твердо тримати гвинтівку, — зазначає морпіх. — Також у пріоритеті є маскування снайпера. Я ніколи не працюю з однієї позиції. Приміром, у Мар’їнці в мене було 9 підготовлених позицій, які я постійно змінював. Так ворог не міг мене вирахувати.
Кількість своїх бойових трофеїв військовий ніколи не рахував. Однак він впевнений, що його робота як мінімум деморалізує ворога та спонукає зайвий раз не висовуватися з укриття.
Фото автора
