За пів століття виробництва кількість випущених «Бойових Соколів» упевнено наближається до 5 тисяч. Винищувач перебував і продовжує перебувати на озброєнні…
Нещодавно у Джидді (Саудівська Аравія) відбулися консультації дипломатичних радників із національної безпеки та представників МЗС провідних країн світу щодо Формули миру. Її запропонував Президент України Володимир Зеленський під час свого виступу на саміті «Групи двадцяти» на Балі (Індонезія) в листопаді 2022 року. Зустріч у Джидді, де взяли участь делегації понад 40 держав, була другою після Копенгагена в червні.
Більше про результати переговорів щодо української Формули миру та позицію країн Близького Сходу щодо російсько-української війни в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповіла політологиня-міжнародниця, ексрадниця Голови Верховної Ради України (2019–2021) Віра Константинова.
Сподіваюся, що наступного разу буде вже практичне бачення імплементації 10 пунктів української Формули миру
— Як ви оцінюєте результати консультацій у Джидді щодо реалізації Формули миру Президента Володимира Зеленського?
— З точки зору змін у зовнішній політиці, результати в нас позитивні. Роки два тому ми взагалі не могли думати про готовність деяких країн включитися в реалізацію Формули миру України.
У Джидді країни підтвердили важливість принципу територіальної цілісності та державного суверенітету і його базовий характер. Цей принцип прописано в Статуті ООН. Позитивно, що ми почали розширювати коло країн, які готові допомогти в реалізації нашої Формули миру.
Водночас, об’єктивно, це не остання зустріч, адже планується ще як мінімум одна подія на рівні радників зацікавлених країн. Я сподіваюся, що наступного разу буде вже практичне бачення імплементації 10 пунктів української Формули миру.
Позитивний момент, що представники Китаю брали участь на цих переговорах у Джидді
— Так само на зустрічі в Джидді був представник Китайської Народної Республіки. Китай має особливу позицію щодо російсько-української війни, яку вони називають «українською кризою». Як ви оцінюєте результати переговорів у Саудівській Аравії для України саме в китайському аспекті?
— Низка країн пропонувала своє бачення, в тому числі китайська сторона — 12 пунктів врегулювання. Позитивний момент, що представники Китаю брали участь на цих переговорах у Джидді.
В експертному середовищі є думка, що саме КНР є країною, яка дійсно може вплинути на президента путіна і може пояснити йому, що він програв.
Канал комунікації є неоднозначним, адже Китай має своє бачення розвитку світової системи координат. Проте, той факт, що китайська сторона проявляє зацікавленість до української Формули миру і в нас є консенсус щодо ключового принципу територіальної цілісності і суверенітету України — це дуже позитивно.
Є об’єктивна реальність, в якій існує Статут ООН, члени Ради Безпеки ООН (саме КНР), які мають нести відповідальність за підтримку миру і безпеки у світі. Факт участі Китаю в зустрічі в Джидді, на відміну від переговорів у Копенгагені у червні, є надважливим для України.
Тут варто поглянути детальніше на розуміння Пекіном сутності російсько-української війни. Серед китайських медіа в перші місяці широкомасштабного вторгнення рф був доволі поширеним термін «українська криза».
Важливо, що Китай намагається, як на мене, розібратися в ситуації. Це показник того, що українські голоси чутні на міжнародній арені. Сподіваюся на конструктивну роль Китаю як країни, яка позиціонує себе глобальним лідером та має економічні потуги, щоб вплинути на деструктивний елемент світової політики — росію.
Участь Китаю є стабілізаційним елементом. З одного боку, зараз росія для Китаю — об’єктивно молодший «партнер». росія втратила європейських постачальників товарів масового вжитку, яких зараз замінює Китай. Але тут є ключовий ризик.
Для України росія має припинити існування в тій формі, яка зараз є, щоб не було загрози нам чи нашим сусідам у майбутньому. Китайська позиція випливає з іншого розуміння — що росію варто зберегти в тих кордонах, в яких вона зараз є.
Також питання ядерної енергетики, ядерної безпеки і ядерної зброї. Китай відіграв конструктивну роль, коли на політичному рівні Пекін заявив про те, що будь-яке використання зброї масового ураження неможливе.
Буде цікаво подивитися, до якої з робочих груп (Формули миру) китайська сторона буде готова долучитися. Ядерна безпека і продовольча безпека можуть бути внеском Китаю. КНР є одним з головних покупців українського зерна, пшениці, тому дуже важливо, щоб Пекін відповів на те, що росія шантажує весь світ голодом.
Потрібно переконати деякі країни обмежити контакти з росією через ризик санкційного тиску
— Зустріч у Джидді актуалізувала питання Близького Сходу для України. У чому полягає особливість позиції Близького Сходу, зокрема ключових регіональних гравців (Саудівська Аравія, Туреччина) щодо російсько-української війни?
— Внесок Анкари полягає в розблокуванні українських портів, координації разом з ООН Зернової ініціативи та допомозі в обміні військовополоненими. До останнього долучилася і Саудівська Аравія.
Роль Туреччини в стабілізації експорту українського продовольства є додатковим важелем регіонального впливу.
Загальне ставлення в регіоні — всі говорять про кінець війни, тобто війну треба закінчувати. Останнє має відбуватися на деяких умовах, насамперед на принципах міжнародного права.
Водночас країни Близького Сходу мають різну політичну ситуацію. Частина країн залежна від українського зерна, наприклад Ємен, який, зі свого боку, дуже важливий для Саудівської Аравії. Ситуація в Ємені (війна, що триває з 2014 року між владою, яку підтримує Саудівська Аравія та хуситами, за якими стоїть Іран. — Авт.) якраз свідчить про те, що для Ер-Ріяду надважливим є питання продовольчої безпеки.
Будьмо реалістами — кожна країна працює в своїх власних інтересах. Зараз наш спільний інтерес, незалежно від регіону, релігії чи політичної системи, — щоб російсько-українська війна припинилася. Далі, щоб таких воєн як інструменту впровадження зовнішньої політики будь-якої країни взагалі не було в майбутньому.
Для України нині позитивно, що такі країни, як Туреччина чи Саудівська Аравія, які є безумовними регіональними лідерами, включилися в процес мирного врегулювання, тобто закінчення війни на українських умовах.
росія використовує свої енергоресурси як зброю не лише проти України чи Європи, але й в інших регіонах. Той факт, що росія завдяки енергетиці здобуває кошти задля продовження загарбницької війни проти України, є дуже очевидним.
Треба думати над тим, як переконати деякі країни обмежити контакти з росією через ризик санкційного тиску.
Попри те, що триває війна в Європі, де росія — агресор, зараз є країни, які продовжують купувати російську нафту. Дозволяючи в такий спосіб росії продовжувати цю війну.
росія використовує тезу, що надання озброєння Україні продовжує війну. Але тут контраргументом є те, що саме послаблення санкцій чи допомога в обході санкційних обмежень для агресора якраз і збільшує тривалість війни.
І тут більше варто говорити про інформаційний аспект. Ми в Україні мало знаємо про регіон Близького Сходу, так і навпаки — там мало знають про українську боротьбу за власну ідентичність, незалежність з росією впродовж минулих століть.
Активна інформаційна політика потрібна, щоб пояснити все це нашим партнерам і водночас вибудувати конструктивні відносини на перспективу, коли війна закінчиться. Думаю, що вищезгадані Туреччина і Саудівська Аравія зможуть зробити внесок у відбудову України. Підґрунтя для цього потрібно готувати зараз, під час війни.
Україна здійснила дипломатичну революцію
— Як ви оцінюєте пріоритети зовнішньої політики України в Азії, Африці та Латинській Америці після 24 лютого 2022 року?
— Дійсно, в деяких регіонах світу війну України проти загарбницької політики рф, нашу оборону та самозахист згідно ст. 51 Статуту ООН сприймали так, як це показувала російська пропаганда. Остання працює системно після розпаду срср, використовуючи напрацьовані радянські інструменти, коли москва позиціонувала себе як альтернативу «колективному Заходу» або «західному домінуванню».
За півтора року широкомасштабного російського вторгнення я можу сказати, що Україна здійснила дипломатичну революцію — особливо це ми бачимо в Африці. У липні африканські журналісти відвідували нашу державу, чий візит організувала Лабораторія журналістики суспільного інтересу. Це особливий крок до розуміння того, що Україна представлена в світі, що про Україну знають за кордоном.
Нещодавно був брифінг Президента України для журналістів з Латинської Америки в межах престуру від Центру трансатлантичного діалогу. Тому важливо, що ми змогли достукатися до суспільств інших країн і що іноземні журналісти відвідують Україну, щоб інформувати світ про реальну картину справ.
Питання полягає в тому, що в деяких регіонах Україну знають через російську призму фейкової історії. Тут треба буде системна робота. москва ще з радянських часів намагається приховати докази своїх воєнних злочинів за кордоном. Нині Україна перестала бути державою в тіні росії.
