Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Бажаю здоров’я, шановні українці, українки!
Сьогодні від самого ранку — у Донецькій області, у розташуваннях наших бойових бригад. 3-тя і 5-та окремі штурмові, «Вісімдесятка» ДШВ, 57-ма окрема мотопіхотна, 22-га і 24-та окремі механізовані, 26-та окрема артилерійська бригада, 92-га окрема механізована… Мав честь нагородити найкращих, подякувати всім — кожній бригаді за хоробрість, відвагу, результати заради України. Разом з генералом Богомоловим, командувачем ОТУ «Соледар», поспілкувалися з командирами бригад і батальйонів — тими, хто в боях, — про їхні фронтові потреби.
Завжди є загальна картина, є звіти щодо кожного напрямку, щодо кожної бригади. Але важливо говорити з воїнами напряму, безпосередньо про досвід війни тих, хто на позиціях. Сьогодні це були детальні, відверті розмови. Про наші наступальні дії, про постачання у війська, про можливості командирів, про те, якими є зараз ці можливості та якими вони мають бути.
Зброя й дефіцитні снаряди. Ремонт техніки. Гостре питання — транспорт для евакуації поранених та час евакуації. Безпілотники — те, що застосовує ворог: «ланцети», «орлани». І те, що потрібно нашим воїнам: від «Мавіків» до кожної іншої системи безпілотників. Очевидно, що українське виробництво безпілотників — «Лелек», «Фурій» тощо, — а також постачання від партнерів, усі форми імпорту — мають зростати, і це одне з найбільш вагомих завдань. Дуже важливо, щоб усі посадовці в системі оборони сприймали це завдання саме так, як про нього кажуть на передовій. Безпілотники — це витратний матеріал, їх має бути стільки, скільки треба — саме нашим воїнам треба, — щоб рятувати життя та забезпечувати результат у бою. Є що робити в цій сфері, і рано говорити, що нібито робиться достатньо.
Важлива тема — це те, як командири можуть управляти особовим складом. Мотивація воїнів, тренування бійців, комплектація підрозділів. Дуже багато проблем через неякісну роботу ВЛК… Військові командири мають займатися війною, а не бюрократією. Будемо готувати рішення.
Ще одна річ, яка звучала сьогодні в різних бригадах.
Воїни з передової, які приїжджають у тилові міста, заслуговують бачити та відчувати, що це — саме тилові міста. Що там люди живуть, пам’ятаючи, що там воїни, що наші воїни тут, на Донеччині, на інших напрямках вони б’ються заради України, вони віддають життя заради України. Свободу й незалежність здобуває не хтось там… там, на фронті. Це спільна народна справа всіх, хто воює й працює заради перемоги. Всі на війні. Україна у війні. І хто не б’ється на передовій, той має допомагати битися. І не в барах, не в клубах, не перегонами на вулицях чи якимось показовим споживанням, а цілком конкретною допомогою воїнам. Це щонайменше. Увесь адреналін країни, усі емоції країни, усі сили країни мають бути там — у боях заради держави.
Заради України — це головний принцип. Заради будь-чого іншого чи заради себе — це буде потім, коли переможемо. А зараз — оборона. Зараз війна.
До речі, дякую сьогодні Сполученим Штатам за новий пакет. Снаряди для «Петріотів», для «Хаймарсів», артилерія, «Джавеліни» та інше. Дуже потрібні речі. Буде скоро ще більше нашої роботи з партнерами заради оборони.
Дякую всім — усім, хто постійно допомагає! Слава всім нашим воїнам! Слава нашому міцному народу! І дякую нашій Донеччині за цей день.
Слава Україні!
