Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Початок активних дій ЗСУ на південному та східному напрямках фронту у червні, липні й початку серпня був відзначений не тільки звільненням окремих населених пунктів і просуванням в глибину ворожої оборони, а й завдаванням ворогові нищівних втрат. З 1 червня по 12 серпня українські Сили оборони знищили майже 45 тисяч окупантів, близько 500 танків і понад 840 ББМ. Але найбільших втрат ворог зазнав в артилерії й РСЗВ. Саме в тих засобах, в яких нещодавно мав суттєву перевагу й хизувався своїми вогневими спроможностями.
За вказаний період наші захисники відправили на брухт 1714 одиниць артилерійських систем різних калібрів та РСЗВ. Тільки в червні ординці втратили 743 артилерійські системи й РСЗВ. У липні динаміка стала ще більш переконливою — 759 одиниць артилерії та РСЗВ. За 12 днів серпня цей показник уже становить 236 вогневих засобів окупантів. Треба відзначити, що в окремі дні ЗСУ робили для артилерійських розрахунків московитів справжнє пекло. Наприклад, 23 червня рашисти запам’ятають на все своє недовге життя. Саме в цей день завдяки ефективній контрбатарейній дуелі наші гармаші за допомогою аеророзвідки та підтримки бойової авіації знищили 44 артилерійські системи. Це майже два повноцінні артилерійські дивізіони великого калібру. На концерт кобзона потрапила велика кількість обслуги знищених гармат. Але для московитів були не тільки чорні дні, а й пекельні тижні. Так, з 1 по 10 червня вони недорахувалися 283 артилерійських систем і РСЗВ. А початок липня став для них справжнім жахом. З 1 по 5 липня 188 гармат і реактивних систем залпового вогню назавжди вийшли зі складу рашистських підрозділів.
Ці успіхи наочно свідчать про дуже ефективну контрбатарейну роботу української артилерії, чітку взаємодію з повітряною розвідкою й активним застосуванням сучасних видів озброєння та боєприпасів наших західних партнерів. Наприклад, німецька 155-мм САУ PzH 2000 має широкий спектр снарядів для знищення різних цілей. Але пріоритетними для неї залишаються танки й артилерія. По таких цілях німецька САУ стріляє, зокрема високоточними снарядами «Смарт», на відстань від 30 до 50 км, а боєприпаси Vulkano GLR мають максимальну дальність 70 км. Крім того, САУ використовує систему супутникової навігації, яка допомагає їй з високою точністю проводити наведення та орієнтування гармати на ціль. Ефективність влучання такого правильно скоригованого боєприпасу майже 100 %.
Дуже ефективним засобом контрбатарейної боротьби залишається американська 155-мм причіпна гаубиця М777, «Три сокири», яка має цифрову систему керування вогнем і дальність стрільби до 40 км. Гаубиця M777 може вести вогонь високоточними снарядами Excalibur. З використанням таких снарядів одна батарея може покривати вогнем територію площею до 1250 км². Крім того, завдяки своїй мобільності вона може легко змінювати позицію та швидко переміщуватися у визначені райони застосування, що під час ведення контрбатарейної боротьби є визначальним чинником.
До речі, за інформацією військових аналітиків, росія не змогла компенсувати втрати в артилерії, яких зазнала з початку українського контрнаступу. Можливості ВПК рф виявилися неспроможними поповнити в достатній кількості артилерійські підрозділи новими гарматами та РСЗВ замість втрачених. Тому на додаток до снарядного голоду окупанти зараз почали відчувати й нестачу артилерії. Звісно, це тимчасові труднощі для загарбників, тому що в них поки ще вистачає резервів для виготовлення озброєння, а також залучення старих радянських зразків з баз тривалого зберігання. Але втрати не проходять без наслідків. Баланс сил потроху змінюється і це впливає не тільки на бойові спроможності ворога, його психологічний стан, а й на спроможності української армії завдавати ворогу ще більшої шкоди.
