У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
Тактична та вогнева підготовка, інженерна справа, медицина, військова топографія та зв’язок — основні напрямки, за якими готують новобранців у навчальному батальйоні регіонального управління Сил територіальної оборони «Захід» ЗС України. Бойовий вишкіл триває 34 дні. Це щоденні інтенсивні заняття, під час яких курсанти мають опанувати військових фах за спеціальністю «стрілець».
— Більшість наших курсантів не те що бойового досвіду не мають — навіть в армії ніколи не служили. А якщо й служили, то це було досить давно, коли вимоги до бойової підготовки були зовсім інші. Сьогодні ж ми враховуємо досвід нинішньої війни проти росії й намагаємося дати військовослужбовцям ті навички та прищепити таку психологічну стійкість, що допоможе їм не тільки вижити в бою, а й бути максимально ефективними, — розповідає колишній розвідник Хмельницької тероборони, а нині — інструктор навчального батальйону з позивним «Батя».
Курсант Юрій Каміновський зі Львівщини. Раніше жодного військового досвіду не мав, тож коли його призвали в армію, одразу поїхав у навчальний батальйон. Після завершення навчального курсу його чекають у рідній 103-й Львівській бригаді тероборони.
— Коли почалася широкомасштабна війна з росією, я одразу записався в добровольче формування територіальної громади. Там ми також навчалися військового фаху, але тут заняття куди інтенсивніші й в умовах, наближених до реальних. Що запам’яталося найбільше? Це вогнева та тактична підготовка, робота у двійках, вивчали, як правильно та влучно стріляти з різних дистанцій, а також, звісно, навчалися тактичної медицини, щоб уміти надати допомогу як собі, так і побратимові. Ми маємо бути підготовленими, щоб знищити ворога, — зазначає Юрій.
Серед курсантів-випускників чимало й жінок. Олена Максименко з міста Ківерці, що на Волині. Її позивний «Мама», адже виховує чотирьох дітей. Через це брати її до війська довго відмовлялись, однак Олена була наполегливою й таки отримала повістку.
— Я чотири місяці просила, щоб мене призвали в армію. Оскільки я мама чотирьох діток, брати не хотіли, але я цього таки домоглася. Чому вирішила піти служити? Я тривалий час волонтерила, їздила на передову й бачила, що можу бути корисною, адже маю фах медика. 14 років працювала медсестрою у ФАПі, потім ще 4 роки в інфекційній лікарні. Зараз я тут і знаю, що буду бойовим медиком, тому під час навчання особливу увагу звертала на тактичну медицину. Дізналася багато нового, адже бойова та цивільна медицини мають суттєві відмінності, — робить висновки Олена.
Після завершення навчання кільком сотням курсантів вручили сертифікати й вони отримали свою першу військову спеціальність — «стрілець». Найкращих випускників відзначили почесними грамотами та подарунками. Вже невдовзі всі вони вирушать у свої підрозділи виконувати бойові завдання на лінії фронту та нищити ворога, наближаючи нашу перемогу.
