Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Тактична та вогнева підготовка, інженерна справа, медицина, військова топографія та зв’язок — основні напрямки, за якими готують новобранців у навчальному батальйоні регіонального управління Сил територіальної оборони «Захід» ЗС України. Бойовий вишкіл триває 34 дні. Це щоденні інтенсивні заняття, під час яких курсанти мають опанувати військових фах за спеціальністю «стрілець».
— Більшість наших курсантів не те що бойового досвіду не мають — навіть в армії ніколи не служили. А якщо й служили, то це було досить давно, коли вимоги до бойової підготовки були зовсім інші. Сьогодні ж ми враховуємо досвід нинішньої війни проти росії й намагаємося дати військовослужбовцям ті навички та прищепити таку психологічну стійкість, що допоможе їм не тільки вижити в бою, а й бути максимально ефективними, — розповідає колишній розвідник Хмельницької тероборони, а нині — інструктор навчального батальйону з позивним «Батя».
Курсант Юрій Каміновський зі Львівщини. Раніше жодного військового досвіду не мав, тож коли його призвали в армію, одразу поїхав у навчальний батальйон. Після завершення навчального курсу його чекають у рідній 103-й Львівській бригаді тероборони.
— Коли почалася широкомасштабна війна з росією, я одразу записався в добровольче формування територіальної громади. Там ми також навчалися військового фаху, але тут заняття куди інтенсивніші й в умовах, наближених до реальних. Що запам’яталося найбільше? Це вогнева та тактична підготовка, робота у двійках, вивчали, як правильно та влучно стріляти з різних дистанцій, а також, звісно, навчалися тактичної медицини, щоб уміти надати допомогу як собі, так і побратимові. Ми маємо бути підготовленими, щоб знищити ворога, — зазначає Юрій.
Серед курсантів-випускників чимало й жінок. Олена Максименко з міста Ківерці, що на Волині. Її позивний «Мама», адже виховує чотирьох дітей. Через це брати її до війська довго відмовлялись, однак Олена була наполегливою й таки отримала повістку.
— Я чотири місяці просила, щоб мене призвали в армію. Оскільки я мама чотирьох діток, брати не хотіли, але я цього таки домоглася. Чому вирішила піти служити? Я тривалий час волонтерила, їздила на передову й бачила, що можу бути корисною, адже маю фах медика. 14 років працювала медсестрою у ФАПі, потім ще 4 роки в інфекційній лікарні. Зараз я тут і знаю, що буду бойовим медиком, тому під час навчання особливу увагу звертала на тактичну медицину. Дізналася багато нового, адже бойова та цивільна медицини мають суттєві відмінності, — робить висновки Олена.
Після завершення навчання кільком сотням курсантів вручили сертифікати й вони отримали свою першу військову спеціальність — «стрілець». Найкращих випускників відзначили почесними грамотами та подарунками. Вже невдовзі всі вони вирушать у свої підрозділи виконувати бойові завдання на лінії фронту та нищити ворога, наближаючи нашу перемогу.
