Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Менше ніж рік залишилося до головної світової спортивної події — XXXIII літніх Олімпійських ігор у Парижі. На жаль, Міжнародний олімпійський комітет (МОК) досі не висловив чіткої позиції щодо участі в них спортсменів країни-агресора рф та їхніх посіпак з рб. І хоча в офіційному запрошенні, яке МОК нещодавно надіслав 203 країнам світу, вказаних країн не було, це ще не означає, що російські й білоруські спортсмени не будуть допущені до ігор у нейтральному статусі.
У своїй заяві МОК зазначив, що рішення щодо участі атлетів із країн-агресорів в Олімпіаді «ухвалить у правильний час». Очікується, що це станеться на сесії МОК у жовтні 2023 року. Нагадаю, що в разі допущення спортсменів рф і рб до участі в Олімпіаді-2024 Україна може ухвалити рішення бойкотувати ігри. Зі слів Міністра спорту та молоді України Вадима Гутцайта, на початок червня 2023 року близько 300 українських спортсменів, тренерів та працівників фізичної культури загинули на фронті, захищаючи Батьківщину від російської навали. Майже три тисячі представників українського спорту воюють зараз у складі ЗСУ та Нацгвардії, інших підрозділах Сил оборони України.
— Тому присутність у Парижі спортсменів, які представляють країну-агресора, хоч і в нейтральному статусі, буде знущанням з пам’яті не тільки сотень полеглих українських спортсменів, а й тисяч звичайних українців, яких щодня продовжують убивати окупанти, — заявляв він.
Остання скандальна подія у світі спорту, яка була пов’язана зі спробою дискредитації української фехтувальниці Ольги Харлан, сталася під час змагань на Кубку світу в Мілані. Ольга здобула перемогу над фехтувальницею з рф смірновою. Але після двобою відмовилася потиснути суперниці руку. російські спортивні функціонери спробували скористатися цією ситуацією. Вони залишили свою спортсменку в секторі змагань і подали протест на дії української фехтувальниці, щоб добитися її дискваліфікації. Далі події розгорталися за сценарієм замовників. Подання протесту про порушення процедури двобою й зарахування технічної поразки. Добре, що організатори змагань усе ж таки зуміли розібратися в цих хитрощах російських «шукачів справедливості» й дали Харлан змогу не тільки продовжити змагання, а ще й достроково кваліфікували на участь в Олімпіаді 2024 року.
Попри те, що в лютому 2023 року понад 35 країн світу виступили з офіційною заявою до керівництва МОК із проханням заборонити участь рф і рб у міжнародних змаганнях, у тому числі в нейтральному статусі, на сьогодні спортсмени країни-агресора та їхні посіпаки з рб й надалі беруть участь у чемпіонатах Європи й чемпіонах світу з різних видів спорту. Особливо там, де в керівництві оргкомітетів багато років сиділи російські представники. Це стосується любительського боксу, боротьби, художньої гімнастики, легкої атлетики та деяких інших видів.
МОК не забороняє участі спортсменів із країни агресора у змаганнях, вимагаючи від них лише виконання визначених умов. Їхній перелік досить демократичний, зокрема це виступ у нейтральному статусі без використання прапорів, гімнів та символіки своїх країн, виступ тільки в індивідуальних розрядах, без допуску до командних змагань, спортсмени не повинні підтримувати вторгнення в Україну й не повинні бути представниками збройних сил чи силових відомств. Але по факту ці заходи ніяким чином не змушують країну-агресора та її спортсменів змінити своє ставлення до загарбницької політики кремля та намірів керівництва рф вбивати українців. Ба більше, почувши, що в разі появи спортсменів рф і рб у нейтральному статусі на Олімпіаді Україна відмовиться від участі в Олімпійських іграх 2024 року, керівництво рф ще з більшим задоволенням збирається туди їхати. Це ж так по-російськи: зробити лайно собі, а потім спромогтися затягнути туди всіх навколо. І хоча президент МОК Томас Бах постійно каже про велику об’єднувальну й миротворчу силу спорту, відразу згадується березень 2014 року у Криму. Сотні «зелених чоловічків» біля будівлі захопленого окупантами кримського парламенту в Сімферополі, а всередині цієї зграї окупантів — десант видатних радянських і російських спортсменів на чолі з іриною родніной та миколаєм валуєвим. Зі скляними очима й піною з рота ці відомі всьому світу люди істерично скандували: «Крим — це росія! Хунта не пройде!».
Цікаво в якому статусі вони це робили: спортсменів чи прибічників окупантів? Звичайні люди багато років дивилися на цих спортсменів та захоплювалися їхньою майстерністю. У той момент на них теж дивилося багато людей, які були в розпачі від подій, що відбувалися в рідному місті, але вірили своїм кумирам і ухвалювали рішення, які в подальшому зламали їхнє нормальне життя.
Після початку широкомасштабного вторгнення колишній чемпіон світу з боксу росіянин повєткін дзвонив Олександру Усику, до якого окупанти напередодні увірвалися в помешкання, залишивши там свої автографи у вигляді фекалій. Цей «дуже освічений» представник спортивної еліти рф намагався провести з Усиком та його дружиною політичний лікнеп на тему: як росія бореться з українськими нацистами. Але був майже відразу посланий у напрямку російського корабля. Подібні дзвінки надходили ще багатьом українським спортсменам від їхніх російських колег по цеху. Відповідь була схожа. Тому сьогодні постає логічне запитання: чому МОК так упевнений, що, допускаючи країну-терориста й убивцю до участі в Олімпійських іграх — 2024, — зробить крок до миру та об’єднання людей?
