Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Мешканець міста Чугуїв Харківської області Сергій ще на початку липня твердо вирішив піти служити до Збройних Сил України за контрактом. Він успішно пройшов медичний огляд і доволі швидко зібрав необхідні документи. Тож кілька днів тому був включений до списку команди призовників-контрактників.
— Мені нещодавно виповнилося 22 роки, — каже Сергій. — Після великого наступу росіян разом із батьками перебував в евакуації. За майже півтора року я сильно змінився. Якщо 24 лютого 2022-го ще не був морально готовий носити однострій, то зараз — точно дозрів до професії захисника України. Замість того, щоб біля телевізора чекати на новину про перемогу, краще ж самому цей щасливий момент наблизити. Місцем моєї майбутньої служби стане окрема механізована бригада імені Івана Сірка.
Днями Сергія разом із десятками інших кандидатів для служби на професійній основі направлено до одного з навчальних центрів для опанування військових спеціальностей.
— Протягом липня ми попрацювали з близько 300 охочими служити в армії, — каже офіцер Харківського обласного ТЦК та СП майор Олег Щирський. — Ми відібрали необхідну кількість осіб, але добре вмотивованих і таких, які потрібні нашому війську.
Він уточнив, що завдяки комплексній агітаційно-роз’яснювальній роботі щодо відбору воїнів для служби в Десантно-штурмових військах 20 % від усіх, відібраних цього місяця, відправлено служити саме туди.
— Аж три мобільні групи з різних частин ДШВ працювали в нашому регіоні. Вони проводили агітацію, розказували про особливості служби воїна-десантника тощо. Все це привело до того, що кожен п’ятий відібраний для служби за контрактом харків’янин незабаром носитиме маруновий берет, — пояснив майор Олег Щирський.
Інший певний рекорд у липні поставили дівчата, які виявили бажання стати до лав Збройних Сил України.
— 15 % від усіх, хто пройшов етапи нашого вибору, жінки. Останніх здебільшого цікавили посади бойових медиків, зв’язківців чи діловодів, — додав офіцер.
Серед таких патріоток була й Ірина. Вона — мешканка Харкова. Коли її донька виросла та вступила до одного з цивільних вишів, Ірина вирішила стати до лав воїнів однієї з частини Повітряних Сил, розташованої на Сході держави.
— Все те, що я могла, до цього часу вже дала своїй доньці. Тепер же, коли вона розпочала доросле життя, хочу їй та іншим українцям забезпечити мирне небо над головою. Звісно ж, я ще нічого не вмію в армії, але обов’язково всього навчуся та витримаю всі тяжкі моменти служби, — пообіцяла Ірина.
До речі, цього місяця до військових установ по всій області приходило чимало іноземців, яких цікавила служба за контрактом в українському війську. Серед них було кілька поляків та грузинів. Останні давно живуть та будують свій бізнес в Україні. Тож давно полюбили нашу країну й готові битися за неї.
— З усіма цими громадянами інших держав ми провели бесіди, під час яких пояснили порядок їхнього призову та несення служби в ЗСУ. Наразі більшість із них збирають необхідні документи й, сподіваюся, що в серпні вони зможуть носити військовий однострій, — насамкінець висловив сподівання майор Олег Щирський.
Фото автора
