Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Віднедавна у військових частинах Збройних Сил України почали діяти групи психологічного супроводу. АрміяInform розповідала про круглий стіл, де фахівці та керівники відповідних структур обговорювали теми психологічної підтримки воїнів у районах бойових дій. Наш кореспондент відвідав місце дислокації групи психологів окремої механізованої бригада імені князя Костянтина Острозького та дізнався, як працюють пункти психологічної допомоги на східному фронті.
Виявилося, що саме на базі цієї бригади майже два роки тому було проведено перший експеримент зі створення групи контролю бойового стресу. За словами старшого офіцера групи Олександра, повноцінно їхній підрозділ запрацював наприкінці 2022 року.
— Відтоді почав працювати наш пункт психологічної допомоги, де хлопці можуть відпочити, прийти до норми, поділитися своїми переживаннями і просто психологічно розвантажитися, — розповів Олександр.
Пункт психологічної допомоги розмістили у невеликому будиночку в прифронтовому місті Донеччини, де своїми силами зробили невеличкий ремонт, «організували» гарячу воду, постаралися створити максимально можливий затишок. Самі психологи живуть по сусідству, під час виїздів групи до бойових підрозділів, які можуть тривати й 2-3 дні, у пункті хтось із фахівців залишається на чергуванні.
Загалом за штатом у групі контролю бойового стресу передбачено п’ять психологів. Усі вони професіонали, які здобули профільну освіту в цивільних вишах, а потім закінчили курси військової психології у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. А нещодавно в бригаді створили ще один підрозділ — групу психологічного супроводу та відновлення.
За час роботи бригадного пункту психологічної допомоги через нього пройшло понад три десятки воїнів, які потребували відповідного відновлення після боїв. За психологічним станом військовослужбовців найперше мають стежити безпосередні командири, але фахівці групи навчають усіх помічати проблеми у своїх побратимів, аби ті вчасно звернулися по допомогу.
— Звісно, що й ми моніторимо ситуацію в підрозділах, аби розуміти загальну картину, що відбувається серед людей, — підкреслює офіцер групи Олеся.
Психологи групи контролю бойового стресу планово чи за запитом заступників з морально-психологічного забезпечення виїжджають до підрозділів, де вивчають ситуацію з професійної точки зору, для отримання повноцінної інформації спілкуються з командирами відділень, взводів, рот, за необхідності направляють військовослужбовця на свою базу.
— За протоколом, військовослужбовці перебувають у нас від одного до трьох днів, — розповідає психолог. — Якщо самопочуття стабілізується, його відправляють до підрозділу. Якщо ж стан не покращується — ми передаємо його через медичну роту на медичне лікування, де з людиною продовжують працювати досвідчені лікарі.
— У пункті психологічної допомоги наше основне завдання — забезпечити п’ять базових потреб людини, яка зіткнулася з психологічними проблемами на фронті. Це спокійний сон, їжа, одежа, відчуття безпеки, якщо потрібно — медична допомога, — каже старший офіцер групи. — Для цього проводяться індивідуальні та групові заняття. На груповій терапії військовослужбовці можуть розповісти свою історію. І, знаєте, по кожній історії можна знімати повноцінний документальний фільм!
У пункті психологічної допомоги фахівці не тільки вислуховують воїнів, які пережили не дуже приємні моменти на війні, а й радять, як вийти на нормальний психологічний стан, допомагають із цим. Для терапії застосовуються всі можливі методи: згадані бесіди та групові заняття, а також арттерапія, фізичні вправи, аеробіка, навіть «терапія казками»!
— Наприклад, у нас є терапія на дрібну моторику, коли хлопці викладають картини бісером — це дуже хороша практика. Деякі малюють або просто розфарбовують готові малюнки, — розповідає Олександр. — Ці малюнки не для психологічного аналізу, а щоби відволіктися, переключити свою увагу.
Окрім розважальних місць у пункті психологічної допомоги є й релігійний куточок, де військовослужбовці можуть звернутися до Бога. Також задля цього пункт механізованої бригади постійно відвідує військовий капелан отець Олександр.
Психологи намагаються знайти заняття до душі для кожного військовослужбовця. Наприклад, головний сержант взводу Іван змалку захоплювався кулінарією, тож йому дозволено балувати побратимів своїми власними стравами.
— Мені подобається тут, — розповідає Іван. — Тут спілкування, зміна обстановки, зміна обличь. Знову ж таки, ось я люблю готувати, тут є така можливість. Вчора готував сирний супчик з грибами, сьогодні — плов. Усім дуже сподобалося, хвалили. Узагалі, створено всі умови для такої собі релаксації.
За словами Івана, він, виходячи із власного досвіду, дуже радить побратимам звертатися до психологів та приїжджати до таких центрів на декілька днів, аби змінити обстановку, перезавантажитися.
— Навіть те, що психологи тут, окрім різних тестів чи чогось подібного, також спілкуються з тобою більше як друзі, а не просто бойові товариші, це теж дуже подобається та розслабляє, — розповідає сержант.
Загалом, зазначають психологи, удалося зламати стереотип, що звернення до психолога — це щось «ненормальне». Такі забобони залишилися в минулому.
— Я всім пояснюю, що психологи працюють лише зі здоровими людьми. Якщо ти звертаєшся до психолога, то ти адекватна освічена людина, — розповідає офіцер групи Олеся. — Пам’ятаю, як у перший наш виїзд казали: «О, психи приїхали». Ні, кажу, шановні, «психи» — це медичний термін, ми трошки іншими речами займаємося, терапевтичними. Це лікарі лікують хвороби, тіло, а ми — душу. Але загалом тепер люди більше йдуть на контакт, буває, ми просто розмовляємо, це дуже допомагає позбавитися негативних емоцій.
У районі бойових дій психологам доводиться часто адаптувати свою роботу під воєнні реалії. Хлопці не завжди готові до спілкування. Воно їм потрібне, але їхнє першочергове бажання після бойового завдання, коли всі втомлені та виснажені, — помитися й відпочити. Тут потрібно вчасно зупинитися і прислухатися до бажання військовослужбовця.
Психологи активно вивчають і передовий досвід західних армій, який намагаються використовувати разом зі своїм практичним досвідом.
— В арміях НАТО розроблено багато протоколів дій, практичних рекомендацій для військовослужбовців, — розповідає старший офіцер групи. — Це як при пораненні накласти турнікет, так і при виникненні психологічного ступору чи паніки на полі бою можна натиснути на певну точку на тілі чи, наприклад, кольнути побратима патроном у ногу для виведення його із такого стану. Можна дати йому певне завдання — набивати патрони в магазин тощо, як то кажуть, «заземлити», аби він не стояв у ступорі.
Фото автора
