Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Сполучені Штати Америки є визначальним союзником України в боротьбі з російською агресією. Водночас США змінюють свою міжнародну політику, враховуючи кардинальні зміни в світі у зв’язку з посиленням впливу Китаю. Під час 15-го Київського безпекового форуму кореспондент АрміяInform поспілкувався з американським дипломатом Стівеном Сестановичем про зовнішню політику США та відносини України з НАТО.
— Що Ви думаєте про нинішню роль США у світі? Як змінило широкомасштабне вторгнення росії в Україну міжнародні позиції Вашингтона?
— Я вважаю, що головним наслідком російського вторгнення в Україну було збільшення уваги американської політики до її альянсів. І саме головне було переконатися, що в США є союзники в усьому світі, а не лише в Європі. Також, що країни впевнені у безпековій співпраці з США, незалежно від того, чи йдеться про офіційні гарантії 5-ї статті Договору НАТО, чи це менш формальні відносини.
Довідково. Стівен Сестанович — американський дипломат, політик, науковець. У 1997–2001 роках у Держдепартаменті США працював послом з особливих доручень в країнах колишнього срср. Згодом був старшим директором із розробки політики в Раді національної безпеки, членом персоналу з планування політики в Держдепартаменті США. Стівен Сестанович є професором міжнародної дипломатії Колумбійського університету. Також нині є науковим співробітником імені Джорджа Кеннана з російських та євразійських студій в Раді міжнародних відносин.
Принциповим досягненням зовнішньої політики адміністрації Байдена було поглиблення цих союзів у Європі, Азії та на Близькому Сході. Адміністрація Байдена приділила особливу увагу поглибленню американських союзів.
Як розвивається роль Америки у світі можна порівняти через різницю між адміністрацією Трампа та адміністрацією Байдена. Ви побачите, що в адміністрації Байдена приділяється дуже велика увага до союзів. У Трампа була байдужість до альянсів.
Це принципово змінюється.
Окрім формальних відносин у НАТО, у випадку з Україною ви бачите сильну прихильність Північноатлантичного альянсу до держави, яка туди не входить.
І це новий досвід для НАТО. Процеси, які були розпочаті, наприклад, формат Рамштайн (Контактна група з оборони України під лідерством США. — Ред.), показують, що Альянс може об’єднатися та залучити партнерів з-поза НАТО, щоб зосередитися на спільних інтересах, якими є захист України.
— Політика відкритих дверей НАТО була започаткована на Вашингтонському саміті 1999 року. Як Ви вважаєте, чи актуальний цей формат для України та для Грузії зараз?
— Я вважаю, що політика відкритих дверей є універсальною, але в різних країнах вона реалізується по-своєму. Політика відкритих дверей була розпочата давно. Її було впроваджено вперше після завершення холодної війни, щоб допомогти в залученні нових країн до НАТО. Згодом політику «відкритих дверей» поширили на колишній радянський союз, включаючи країни Балтії та країни Південно-Східної Європи.
Але кожна з країн мала свою формулу вступу до Альянсу. Використання «відкритих дверей» для запрошення країн колишнього радянського союзу, таких, як Україна та Грузія, було більш суперечливим. І поки що немає консенсусу щодо того, що з цим робити зараз.
Я вважаю, що з часом ви спостерігали міцніші відносини Альянсу з Україною у сфері безпеки, що відбулося дуже драматично (обставини вторгнення рф в Україну. — Ред.) впродовж минулого року. Відносини настільки міцні, що росіяни називають Україну де-факто членом НАТО.
Дехто на Заході вважає внесок України в безпеку в Східній Європі є більшим, ніж у багатьох наших союзників. І ми бачимо, що партнерство тільки поглиблюється.
Фото Віктора Дехтяра
