У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
Дев’ять років минуло, як 17 липня 2014 року російські військові уразили літак Боїнг 777 компанії Malaysia Airlines, який виконував рейс MH17 з Амстердама (Нідерланди) до Куала-Лумпура (Малайзія). Усі 298 пасажирів цього літака загинули.
Боїнг 777 збили із зенітно-ракетного комплексу «Бук», який доставили з російської федерації і розмістили поблизу міста Сніжне Донецької області на території, тимчасово окупованій і підконтрольній російським військам та створеним російськими спецслужбами і підлеглим російському військовому командуванню збройним формуванням місцевих колаборантів.
Відразу після збиття літака в соціальних мережах поширили захоплені повідомлення російських терористів про «птічкопад» та погрози і надалі збивати все, що літатиме в небі над окупованою російськими бойовиками частиною Донбасу. російські бойовики і терористи зовсім не крилися, бо вважали, що збили транспортний літак Ан-26 Повітряних Сил ЗСУ. Про це захоплено повідомляли російські медіа, вихваляючи вправних «ополченцев Донбасса».
Однак щойно з’ясувалося, що збитий літак — це пасажирський Боїнг 777 рейсу MH17, як повідомлення російських терористів із соцмереж стерли, а російські медіа запустили потужну дезінформаційну кампанію з головним меседжем, що літак збили Збройні Сили України.
Версії щодо можливих винуватців збиття Боїнга множились. Вони суперечили одна одній, були очевидно надуманими, не витримували найелементарнішої критики. Об’єднувало їх одне — прагнення вивести з-під звинувачень російських військових і російських бойовиків і терористів на тимчасово окупованій території українського Донбасу.
Дезінформаційна кампанія російських пропагандистських медіа щодо теракту стала одним із найперших прикладів свідомого привчання російського суспільства до двоєдумства і свідомої брехні не лише зовнішньому світу, але і самим собі.
Те, що державна пропагандистська машина російської федерації вдасться до подібного прийому, було очікуваним. Вразило інше — готовність російського суспільства не лише радо споживати очевидну брехню, але й агресивно й настирливо брехати, чудово цю власну брехню усвідомлюючи.
Упродовж наступних років війни російської федерації проти України росіяни не лише пасивно споживають брехню пропагандистських російських медіа, але радо підтримують й агресивно поширюють її.
Готовність російського суспільства свідомо брехати світу і самому собі на момент збиття Боїнга рейсу MH17 не була чимось абсолютно новим. Уже були «зеленые человечки» без розпізнавальних знаків у Криму та «ополченцы Донбасса», які «купили» зброю російського виробництва, включно з важкою бронетехнікою, у «военторге».
У випадку з брехнею довкола збиття Боїнга і загибелі 298 людей вразив якісний перехід, який засвідчив, що у своїй готовності брехати росіяни позбавлені будь-яких моральних обмежень.
Після цього подальша дегуманізація і деградація цілого російського суспільства стала лише питанням часу, вправності російських пропагандистів і безпринципності російської влади.
Підсумком цього падіння російського суспільства у прірву став широкомасштабний напад на Україну, напередодні якого представники вищого російського військово-політичного керівництва запевняли, що жодного нападу не планують і здійснювати не збираються. Коли ж очевидний і беззаперечний відкритий напад російської федерації на Україну відбувся, ті ж особи намагались заявляти, що росія на Україну не нападала. Роблячи це, попри всю очевидну абсурдність своїх заяв.
Тому головним уроком дев’яти років великої російської брехні про воєнний злочин — теракт проти пасажирів рейсу MH17, який має винести світ, має стати презумпція брехливості росії як держави та росіян як суспільства. Звучить вона так: російська федерація і росіяни брешуть, якщо переконливо не доведено протилежне.
