Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Молодший сержант із позивним «Ракета» з відчутною гордістю відрекомендовувався: «Командир бойової машини «Стріла-10» бригади «Холодний Яр». І коротко розповів, що сам навчав військовій науці майбутнього тестя Юрія Миколайовича. Тепер пан Юрій керує іншою «Стрілою» батареї і навіть влаштував із майбутнім зятем змагання — хто більше зіб’є повітряних цілей.
— Коли ми заїхали під Бахмут, тут було багато роботи, — розповідає Юрій. — Цей напрямок був найбільш «ходовий». русня якраз місто штурмувала. Я просто став на ту трасу, де в них інтерес був великий літати. І в перший же день, як заїхав, відразу «вполював» ворожий БПЛА. А найбільше вдалося збити — чотири безпілотники за добу. Але тоді вже «Батя» побив рекорд, і почалося…
Юрій розповідає, що старенька «Стріла» працює без зупинки, хоча нині тут відносно тихо. Але бувають дні, коли навіть не встигають підвозити ракети: «Збили розвідувальний безпілотник Zala, а буквально через 10-12 хвилин — „Орлана“ „ляпнули“. І таке буває».
Молодий воїн в армії вже сім років, але історія, про яку ми дізналися, не з кожним трапляється.
«Ракета» — з Луганщини, Юрій Миколайович — з Харківщини. Та доля зробила так, що обидва чоловіки підписала контракти із ЗСУ в один день! Наступний доленосний випадок — у головного сержанта батареї був зручний тариф мобільного зв’язку: «Ми з „Батею“ потрапили на одну позицію, його телефон не ловив зв’язку, тому він постійно з мого телефонував. А потім Даша батьку перетелефонувала. На мій телефон. І ми так познайомились…».
Коли Юрію видалась можливість поїхати восени у відпустку, а додому (на Луганщину) поки що їхати рано, хлопець прийняв запрошення Даші, яка нині Хмельниччині живе з мамою, братом і сестрою.
— Разом з тестем поки не вдалося з’їздити на гостини, — розповідає «Ракета». — Він нині командир іншої бойової машини. Хтось повинен бути на місці.
Молодший сержант зізнається, що спочатку дуже хвилювався, якщо Юрій Миколайович дізнається про його знайомство з Дашою. «Але дізнавшись, він спокійно себе повів. Розповів про сім’ю, про доньку», — згадує Юрій.
— Що це за змагання між вами? — запитую.
— Поки в нього більше, — зізнається Юрій. — Спочатку він пішов у відрив, у нього дев’ять було. Потім я почав виїжджати на позицію, наздогнав… Не знаю, скільки вже збили. Я перестав рахувати, десь близько тридцяти БПЛА.
—Перестав рахувати, коли «Батя» вперед вирвався, — сміється механік-водій.
— По літаках стріляли?
— Я ні. А тесть стріляв. Одні кажуть, що наче влучив. Але підтвердження падіння літака немає…
Фото автора
