Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
Плани Європейського Союзу, що передбачають надавати пріоритет замовленням від виробників боєприпасів, викликають занепокоєння серед держав-членів і компаній, які, зокрема, побоюються, що можуть бути розкриті певні комерційні таємниці.
Як відомо, європейським членам НАТО вже надано 1 млрд євро як компенсацію за постачання Україні артилерійських снарядів з арсеналів армій Альянсу, також передбачено ще 1 млрд євро для запасів фінансування спільної закупівлі боєприпасів у держав ЄС та Норвегії. У межах третьої ініціативи ЄС фінансуватиме інвестиції держав-членів у виробництво та прискорить видачу дозволів на нові потужності. Ця схема знайшла підтримку, бо стане виходом ЄС на новий рівень закупівлі зброї та каталізатором швидкого зростання оборонної промисловості. Зокрема, експерти вважають, що саме ці плани є частиною рішучого кроку ЄС до збільшення виробництва боєприпасів у Європі — зокрема 155-
Як пише інтернет-портал Defense News, третя ініціатива Європейського Союзу дозволяє йому стати таким собі галузевим арбітром та посередником, який зможе надавати пріоритет компаніям з виробництва боєприпасів. Адже вона передбачає замовлення з пріоритетним рейтингом, щоб допомогти виробникам, наприклад, з постачанням необхідної сировини. Проте цей план уже викликав побоювання, що ЄС стає надто активним в управлінні боєприпасами на континенті. Однак у ЄС зазначають, що компаніям і державам нема про що турбуватися. Наприклад, за інформацією норвезької фірми з виробництва боєприпасів Nammo, передбачається можливість того, що оборонним компаніям, які мають надлишок матеріалів, буде запропоновано продати їх конкурентам, котрі мають дефіцит.
Проаналізувавши документи стосовно плану закупівель, які перебувають у відкритому доступі, Defense News схиляється до думки, що спільні закупівлі можуть здійснюватися через Європейське оборонне агентство, яке виступатиме як орган управління та замовник. Крім того, країни-члени ЄС зможуть приєднатися до національних схем закупівель на запрошення «провідних країн».
Також у Європейському Союзу підкреслюють: придбана продукція повинна надходити з ЄС і Норвегії.
Однією з проблем, з якою зараз стикається Європа, є дефіцит вибухівки і процедури спільної закупівлі. Як прогнозують експерти, виробникам знадобиться вибухівка з-за меж ЄС і США, щоб виготовити до мільйона снарядів. Ходять чутки, що деякі фірми замовлятимуть готові снаряди в Індії, виготовлятимуть запали також за межами ЄС, а потім збиратимуть їх у Європі.
В інтерв’ю німецькій RedaktionsNetzwerk Deutschland представник оборонного концерну Rheinmetall сказав, що компанія здатна виробляти 450 000 155-мм боєприпасів на рік, що становить майже половину від мільйона снарядів, які знадобляться Україні цього року. Якщо Rheinmetall зможе завершити заплановане придбання іспанської компанії Expal Systems (а це планують зробити до кінця цього літа), то буде здатна збільшити річну потужність до 600 000 снарядів.
На додаток до придбання Expal Rheinmetall розширює свої виробничі потужності на основі існуючої промислової інфраструктури. Також концерн наймає значну кількість нових співробітників, встановлює нові ланцюжки поставок і відновлює роботу збереженого виробничого обладнання. Компанія також розробила плани щодо будівництва нового заводу в Німеччині.
У межах європейської програми щодо посилення виробництва боєприпасів словацька оборонна компанія ZVS Holding планує розширити свої можливості у сфері виробництва артилерійських снарядів калібру 155 мм — найближчим часом на це планується інвестувати 30 млн євро.
Окрім цього, шведські експерти зазначають, що компанія Saab спроможна виготовляти 400 000 снарядів на рік, тож мета ЄС виробити 1 млн одиниць артилерійських боєприпасів для України є цілком реалістичною.
Отже, досвід бойових дій в Україні підтверджує важливість створення запасів артилерійських боєприпасів. Очікується, що збільшені виробничі потужності будуть використані в середньостроковій та довгостроковій перспективі для задоволення потреб збройних сил НАТО та української армії.
Підготував Валерій Гастинщиков
