Російський паливний ринок знову зіткнувся з проблемами, які ще кілька тижнів тому влада намагалася представити як подолані. 9 листопада стало…
Зміїний: український острів у Чорному морі, з якого росокупантам вказали напрям їхнього руху. Рік тому, 30 червня 2022 року, Збройні Сили України визволили його від російських загарбників. російські військові були змушені покинути захоплений український острів, зазнавши значних втрат у живій силі та техніці. російське командування назвало це «жестом доброї волі», хоча насправді успішні дії Сил оборони України стали причиною чергової поразки російських загарбників.
Острів Зміїний розташовано у північно-західній частині Чорного моря на відстані близько 120 км від Одеси і 38 км від дельти Дунаю. Повз нього проходять стратегічно важливі морські комунікації, які сполучають Україну із чорноморськими та середземноморськими портами, а через них забезпечують морське сполучення з усім світом. З огляду на це на острові розміщувалася прикордонна застава ДПС України, підрозділ охорони зі складу морської піхоти ВМС ЗС України.
Російські загарбники добре розуміли стратегічне значення Зміїного й атакували його на самому початку широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Після знаменитої відповіді про напрям руху для російського корабля, який погрожував атакувати суверенну українську територію, загарбники завдали артилерійсько-бомбових ударів по острову. В обстрілі взяли участь кораблі чорноморського флоту російської федерації — ракетний крейсер «москва» та патрульний корабель «василий быков», а також літак Су-24М. Агресори зруйнували військову інфраструктуру і захопили острів.
Базовою тезою російської пропаганди після захоплення острова стало підкреслення його стратегічного значення. «Хто володіє Зміїним, той володіє Чорним морем, і він, без сумніву, залишатиметься у росії», — заявляли пропагандисти та російські військові експерти. Захоплення острова подавалося як наочна відповідь на слова українського прикордонника про напрям руху загарбників. «Не зліть російський корабель», — захлиналися в захваті від захоплення острова роспропагандисти.
Однак від самого початку перебування гарнізону російських окупантів на острові стало для них значною проблемою. Складною була логістика постачання окупаційних сил, а Збройні Сили України завдавали нищівного вогневого ураження по позиціях окупантів на острові. Починаючи від кінця квітня 2022 року влучні й ефективні удари Сил оборони України по російських загарбниках на Зміїному стали регулярними, завдаючи російським військовим значних втрат.
Наприкінці квітня — у травні українські військові, ефективно використовуючи безпілотні літальні апарати Bayraktar ТВ2, літаки Су-27 та інші види зброї, завдали російським окупантам значних втрат у живій силі та техніці. Ось орієнтовний і далеко не вичерпний перелік втрат окупантів на Зміїному та поблизу острова: самохідний зенітно-ракетний комплекс «Стрела-10», засоби ППО, машина зв’язку, станція радіоелектронної боротьби, 4 патрульні катери «Раптор», 3 десантні катери «Серна», зенітно-ракетний комплекс «Тор М2» тощо.
Ефективні дії Сил оборони України змусили російських загарбників залишити Зміїний. Визволення острова мало важливе стратегічне значення та надзвичайно потужний моральний ефект в українському суспільстві, вкотре наочно засвідчивши звитягу українських військових та їхню спроможність безжально й ефективно бити загарбників, змушуючи їх забирати свої брудні порубані мацаки з української землі. Російські пропагандисти захлиналися у безсилій люті й вигадували пояснення на кшталт «жесту доброї волі» з метою налагодження гуманітарного коридору для вивезення зерна України та «порятунку особового складу» з «безперспективного об’єкта», який «виконав свою роль» і на «утримання якого йшли великі ресурси».
Після деокупації Зміїного тезу про те, що володіння цим островом є ключем до Чорного моря, було в російській пропаганді міцно забуто й поховано. Однак приховати той факт, що Збройні Сили України вибили російських загарбників з острова, роспропагандисти були безсилі — острів Зміїний назавжди став символом звитяги українських військових і ганьби російських окупантів.
