Що ми вкладаємо в слова «державність», «держава», «державотворення»? Спробуймо розібратися. Початок державотворення Початок українському державотворенню поклали утворення, які сучасна наука трактує як протодержави. Це були…
Військові капелани — це невіддільна складова частина Збройних Сил України, які несуть на собі відповідальну місію не тільки захисту та безпеки, а й духовної підтримки воїнів. Військові капелани — це люди, які поєднують у собі дві важливі ролі: духовного лідера та військового служителя. Вони здатні проникнути в серця та душі воїнів, почути їхні сумніви і страхи та водночас забезпечити релігійні обряди й ритуали, що мають велике значення для багатьох військовослужбовців.
Одним із таких людей є молодший лейтенант капеланської служби Артем Капиця, який служить в одному з підрозділів Сил підтримки. Чоловік родом із Хмельницького, навчався в місцевій школі. У 2012 році вступив до Львівської православної богословської академії, яку закінчив у 2016 році.
Участь в антитерористичній операції
Коли розпочалася російсько-українська війна, Артем не міг залишатися осторонь, тому перевівся на заочну форму навчання та пішов служити до лав Національної гвардії України.
Перші місяці я навчався на сержантських курсах у місті Золочеві Львівської області. Дістав звання молодшого сержанта. І вже через кілька місяців поїхав на виконання завдань у район АТО, — розповідає Артем. — У мене була посада помічника начальника військового наряду, тому я заступав старшим зміни блокпоста. Коли ми приїхали в Новоазовськ, укріплювали розбитий блокпост і налагоджували пропускну систему. Також виконували завдання на Бахмутській трасі.
Підрозділ, у якому перебував Артем, займався створенням блокпостів, патрулюванням для забезпечення громадського порядку, зокрема в містах, які звільняли від російських окупантів.
— Найбільше запам’ятався один із перших виїздів, коли наш підрозділ їхав з Маріуполя в Новоазовськ міняти одну з бригад. Ніч, нічого не видно, дощ січе, працюють ворожі гради. Ми кожні 15-20 хвилин зупинялися, щоб перечекати обстріли. Саме тоді ті, хто раніше не вірив у Бога, просили мене помолитися. Адже, я вважаю, війна змінює погляди, і навіть найзапекліші атеїсти починають вірити в Бога, — розповідає капелан.
Перші два роки служби Артем провів у Хмельницькому. Згодом перевівся в роту спеціального призначення у Кам’янець-Подільський. За цей період неодноразово побував у районах ведення бойових дій, об’їздив значну частину Донецької та Луганської областей: Трьохізбенка, Широкине, Новоазовськ, Мар’їнка, Маріуполь, Донецьк, список населених пунктів можна продовжувати довго, адже підрозділ постійно відправляли на завдання у різні райони.
Після закінчення контракту Артем подався вже за своєю освітою на священника. 26 червня 2016 року архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря) рукоположив його у сан диякона у храмі Всіх Святих міста Ніжина.
А вже в липні 2016 року архієпископом Чернігівським і Ніжинським Євстратієм (Зоря) був рукоположений у сан священника у храмі Святих первоверховних апостолів Петра і Павла у селі Озерне Козелецького району Чернігівської області та призначений настоятелем та головою Парафіяльної ради церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Пархимів Козелецького району Чернігівської області.
Про шлях до військового капеланства
Шлях Артема до капеланства розпочався ще в дитинстві, коли його захоплення церковними службами переросло з простого дитячого інтересу у повноцінну духовну діяльність.
— З 9 років я у церкві. Спочатку це був просто дитячий інтерес, — розповідає Артем. — Але з часом, коли я вивчив всі літургії, моя увага переключилася на проповіді, і я зрозумів, що моя доля буде пов’язана з духовенством. А коли в житті трапилася ще й військова сфера, і вона мені також дуже сподобалася, я вирішив об’єднати ці два напрями. Я дізнався, що можна стати військовим капеланом.
Артем розпочав свою капеланську діяльність на добровільних засадах. Згодом з’явилися цивільні посади військових капеланів і у червні 2017 року він приєднався до 19-ї ракетної бригади. Там Артем здійснював капеланську діяльність близько двох років. За цей час спільними зусиллями збудували на території частини церкву, що стала місцем для духовного зосередження військових.
У грудні 2017 року Артем у Львівській Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного завершив базовий курс військових капеланів та отримав сертифікат відповідного рівня підготовки.
Проте бажання зробити духовну підтримку військовослужбовців своїм головним покликанням привело Артема до участі у Всеукраїнському з’їзді військових священників у 2018 році в Дніпрі. Там разом із колегами він працював над створенням закону та алгоритму дій для визнання військового капеланства на законодавчому рівні.
— Згодом я став парафіяльним священником у соборі Архистратига Михаїла, де чекав, поки на законодавчому рівні буде офіційно затверджено військову посаду капелана, — розповідає Артем.
За його словами, перш ніж піти в капеланство, у священника має бути визнана духовна освіта мінімум бакалавра. Також він повинен отримати мандат на право здійснення військової капеланської діяльності. І вже тоді капелан підписує контракт, отримує первинне звання офіцера та може здійснювати капеланську діяльність.
Широкомасштабне вторгнення…
— Війна — це страшне випробування, але ми повинні пройти його разом, —каже військовий капелан у своєму спогаді про початок широкомасштабного вторгнення. Він пригадує, як саме цього дня перебував у дорозі, коли дізнався про початок великої війни. Хоча Артем був готовий до цього, все ж таки важко було повірити в те, що це можливо в сучасному світі.
— Тоді я зрозумів, що перед нами тепер велика дорога до відновлення свободи нашої країни. І ми мусимо завершити нарешті цю війну, — каже Артем.
На той час він був парафіяльним священником у соборі Архистратига Михаїла. Разом зі своєю парафією вони допомагали у зборі коштів та речей для підтримки військових.
У квітні 2023 року Артем отримав свідоцтво про державне визнання документа про вищу духовну освіту, а згодом Державною службою України з етнополітики та свободи совісті йому було видано мандат на право здійснення військової капеланської діяльності.
Після цього Артем відразу прийшов у ТЦК та СП з документами, щоб стати на посаду військового капелана. Пройшов комісію і вже через кілька днів прибув до однієї з військових частин Сил підтримки для проходження служби.
— Діяльність військового капелана охоплює чотири напрямки: душпастирську опіку, релігійно-просвітницьку, соціально-доброчинну роботу та надання рекомендацій командувачу частини. Також кожен капелан має свого помічника, який допомагає виконувати завдання. Якщо військовий капелан виїжджає в райони ведення бойових дій, помічник забезпечує охорону капелана, оскільки самому капелану згідно із законом заборонено мати зброю, — розповідає Артем.
За роки життя військовий капелан отримав чимало відзнак: «За участь в антитерористичній операції», 2018 року відповідно до Указу Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета нагороджений церковною медаллю «За жертовність і любов до України». Також 2018 року Артем отримав медаль та подяку від Міністра оборони України за активну участь у підготовці та проведенні параду військ з нагоди 27-ї річниці незалежності України та 100-річчя відродження української державності, нагороджений грамотою від Голови Синодального управління військового духовенства митрополита Іоанна (Яременка).
— Мій девіз — завжди бути поруч, — підкреслює Артем, наголошуючи на важливості ролі військового капелана у підтримці військових і забезпеченні їхнього духовного благополуччя.
Артем Капиця — приклад людини, яка знайшла своє покликання у поєднанні військової служби з духовним лідерством. Його віра та військова мужність перебувають у гармонії, допомагаючи йому служити як капелану у важкий час війни, наділяючи воїнів силою та спокоєм у їхній місії захисту своєї країни.
