У натовпі — студенти, айтівці, ветерани й військові у пікселі. За кілька метрів рекрутери пояснюють різницю між підрозділами та спеціальностями,…
Держава, громадськість і міжнародна спільнота мають консолідувати зусилля та повернути всіх українських бранців з російського полону, де вони зазнають фізичних та психічних тортур. Один з інструментів звільнення військовополонених і цивільних заручників — широкий розголос. Про це співзасновниця громадської організації «Вояцький визвіл» Євгенія Глиняна зазначила нещодавно під час заходу, присвяченому Міжнародному дню підтримки жертв тортур.
За словами Євгенії Глиняної, точної цифри полонених українців немає, але громадські та правозахисні організації оперують даними про 10 тисяч українських військових та 27 тисяч цивільних українців, яких нині утримують у російському полоні, також близько 19,5 тисяч українських дітей були незаконно вивезені на територію рф. Відомо про 42 локації, де росіяни утримують полонених українців.
— Ми об’єдналися в жовтні 2022 року, ми — це родичі військовополонених військовослужбовців Національної гвардії України з міста Маріуполь. Об’єдналися для того, щоб боротися за своїх рідних, адже так, як борються батьки та дружини, на жаль, не бореться ніхто інший. Нині ми говоримо, що наші рідні зазнають не лише фізичних і психічних катувань, а й катувань голодом, — говорить Євгенія Глиняна, брата якої утримують у російському полоні.
Згідно з дослідженням Центру з прав людини ZMINA, 63 % звільнених українських полонених катували електричним струмом, 81 % зазнавав професійного побиття, 70 % зазнавали катування голодом.
— Ще одним різновидом тортур є відсутність зв’язку з рідними, хоча згідно з Женевською конвенцією військовополонений має право на листування. Але й такий вид зв’язку — заборонений. Ми неодноразово відправляли листи брату через Міжнародний комітет Червоного Хреста, але, на жаль, відповідей від нього ми не отримували. Я гадаю, що листи також не дійшли до адресата, — розповіла Євгенія Глиняна.
За її словами, росіяни приховують українських військовополонених та не допускають до місць їх утримання представників Міжнародного комітету Червоного Хреста, який має право відвідувати місця утримання військовополонених та перевіряти умови їхнього утримання.
— Мета нашої організації — суспільний розголос проблеми, не тільки в Україні, а й за її межами. Влаштовуємо акції, мотопробіги, спілкуємося з українськими та закордонними журналістами. Днями наша делегація в Женеві візьме участь у засіданні Ради безпеки ООН, де проведе заходи з розголосу проблеми утримання українських військовополонених та цивільних заручників, проблеми голоду та тортур у російському полоні. Тісно співпрацюємо з українськими державними органами, які дотичні до проблеми військовополонених — вони надають нам всю підтримку й допомогу, яка є у їхній компетенції, — говорить Євгенія Глиняна.
Євгенія Глиняна зазначила, що проблема дотримання Міжнародного гуманітарного права, які продемонструвала війна росії проти України, — це проблема не тільки України, а й усього цивілізованого світу. Тому гасло «Життя людини — найвища цінність» не має залишатися лише гаслом.
— Зусилля українців мають бути спрямовані на зміну, доповнення й редагування положень Женевської конвенції та Конвенції ООН проти катувань — для того, щоб дійсно ці цінності, правила й норми виконувалися, — наголосила Євгенія Глиняна.
