Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
— Зі штурмової групи один «Асасин» залишився в строю, ще четверо — на лікарняному, — з такими словами начальник штаба мотопіхотного батальйону представляє нам худорлявого засмаглого штурмовика. Втрати піхотинців після бою — це не лише поранення, але й загальне виснаження, травми, контузії, в когось можуть лопнути вушні перетинки, піднятися тиск тощо.
«Асасин» лише вчора повернувся зі штурму позицій ворога на північ від Бахмута, де наші війська поступово просуваються завдяки таким воїнам. Він не може приховати своє хвилювання і розповідає все без прикрас:
— Те, що покладається на штурмовиків і піхотинців — це дуже тяжкі випробування. Це безсонні ночі, спека, вода навколо, бруд. Постійні обстріли. Над головами літає — впав, підійнявся, пішов, впав, підійнявся, пішов, — розповідає «Асасин». — Під час штурму пройти треба чимало шляху, п’ять кілометрів йти під обстрілами у спорядженні — це нелегко. А ми всі — звичайні хлопці, а не роботи. Лише, може, більш підготовлені фізично.
Штурмовик каже, що тяжку роботу не всі можуть винести, але з гордістю говорить, що вони своє завдання виконали: «Старалися по-максимуму й повернулися. Правда, є поранені… Але вже чекаємо наступного наказу й готові далі працювати».
«Асасин» був старшим групи у вчорашньому штурмі й говорить, що дуже важливо — згуртувати хлопців, щоб вони беззаперечно вірили командиру в бойовій обстановці.
— Я ж не просто так віддаю команди, — каже «Асасин». — А щоби зберегти їхнє життя, щоби вони живими повернулися до своїх сімей, до рідних. Керувати нелегко, але цю роботу треба комусь виконувати.
Коли «Асасин» розповідає про війну, в його суворих очах — невимовний біль. Єдина усмішка з’явилася на обличчі штурмовика, коли він згадав, як утікали солдати хваленої «другої армії світу» від простих українських чоловіків, мобілізованих лише кілька тижнів тому. І ця усмішка штурмовика — неоціненна.
— Проти нас воюють «регуляри» (професійні солдати зс рф, представники регулярних військ. — Авт.), добре підготовлені, але ми стараємося їх притискувати. Минулого разу ми це завдання виконали, противник утік. Ну, як утік… не встиг утекти — ми його добили в кінці, — усміхається «Асасин» і розповідає: — Вони злякалися, ми їх накрили вогнем, трошки закидали гранатами, вони змушені були покинути свою позицію, навздогін ми їх, власне, і розбили. Вони не повернулися у свої підрозділи, я навіть не знаю, чи їх забрали, чи вони досі там лежать.
Як і будь-який піхотинець, «Асасин» дуже вдячний артилеристам і підкреслює їхню величезну роль у наступальних діях: «У цьому бою ворог теж намагався кілька разів контратакувати, але завдяки нашій артилерійській підтримці не зумів навіть наблизитися до своїх втрачених позицій. Дуже дякую хлопцям за підтримку!».
Після важких випробувань піхотинці намагаються відпочити, але ніколи не забувають про навчання й тренування.
— Постійно закріплюємо навички, — говорить «Асасин». — Крім того, приходять нові люди, яких теж потрібно готувати. Так, дають нам відпочинок — день, наступного дня далі починаємо працювати. Це війна.
За словами «Асасина», передусім мобілізованих навчають тактичної медицини: «Щоб кожен зміг сам собі надати допомогу, накласти турнікет і спокійно очікувати евакуаційну групу, а побратими могли продовжувати далі виконувати завдання». Також багато уваги штурмовики приділяють тактичній і вогневій підготовці — базові речі відпрацьовуються до автоматизму.
Цікавимося, чи не забагато фізичних навантажень на тренуваннях?
— Спеціально це робимо! — відповідає «Асасин». — Навантажуємо фізично з ранку до вечора, з мінімальними перервами. Тяжко тут — легше там.
«Асасин» підкреслює, що всі ці тяготи — ніщо проти справжнього бою. А до першого бою потрібно готуватися дуже-дуже серйозно.
— Після бою кожен реагує по-різному, — розповідає штурмовик. — Хтось одразу звикає до цього, є ті, хто морально трохи виснажується. З ними займаються наші заступники з морально-психологічної підготовки, спілкуються, заспокоюють, допомагають подолати стрес.
Начштабу «Марцин» зауважує, що по психологічному стану людей дуже помітно, був перший бій успішним чи невдалим. Цікавимося в «Асасина», чи справді існує в штурмовиків таке поняття, як «смак першої крові», коли людина після першого бою стає більш упевненою в собі, більш рішучою.
— Ну, це завжди так і всюди, — відповідає воїн. — Якщо ти досягаєш успіху, ти себе впевненішим почуваєш. Ти виконав перше завдання, друге, третє… Ти вже впевненіше поводишся на полі бою і, відповідно, побратими поряд із тобою налаштовуються на перемогу.
Фото автора
